Зустріч з їжачком
Одного разу я з батьками поїхав на дачу до татових родичів. Там було дуже цікаво. Я гуляв по саду, роздивлявся рослини, що там росли, допомагав збирати яблука. Потім ми сіли пообідати за дерев'яний стіл під навісом. Раптом я почув якійсь стукіт. Виявилося, що на цій ділянці живе їжак, який приходить сюди обідати. У нього навіть власна мисочка є, ось він нею ї стукає, щоб йому насипали їжі. Я обережно наблизився, щоб роздивитися цього нахабу.
Їжак був великий, сантиметрів з двадцять, і доволі товстий. Він подивився на мене і грюкнув мискою. Я засміявся і поклав у миску трохи м'ясного фаршу, який взяли спеціально для цього їжака. Мені розповіли, що на волі їжаки харчуються комахами і хробаками, а зовсім не яблуками, як я до того вважав. Цей їжак любить м'ясо і корм для котів. Їжак поїв і пішов собі. Мабуть, його домівка десь неподалік. Мені цей їжак дуже сподобався.
Якщо не було б мови то люди не змогли у іншого щось благати та й просто спілкуватися неможливо було. и всьо такое
Чути в лісі тук-тук-тук,Швидко йду я на той звук,<span>Що за диво, дивана,</span><span>Звідки стук скажіть луна?</span>Роздивився оце так,Ну не птах, а геть дивак,Аж кора униз летить,Вже ніхто тут не заспить.<span>Всі комахи хто куди,</span>Так не довго до біди,Дуже справний, працьовитий,Ще й в червону шапку одітий.Що тут думати, гадати,Дятлом цього птаха звати,Молотка в нього немає,<span>Дзьобом він комах лякає.</span>
Мужній льотчик, льотчик без страху.
Н.в. Двісті двадцять три
Р.в. Двохсот двадцятьох трьох
Д.в. Двохстам двадцятьом трьом
Зн.в. Двохсот двадцяти трьох
Ор.в. Двохстами двадцятьма трьома
М.в. На двохстах двадцяти трьох
