Прокидається ранок! Всі звірі прокидаються та йдуть до школи. Ось йдуть Білочка, Зайчик та Вовк.
Білочка питає їх：
- А чи ви знаєте із чого складаються речення?
Вовчик：
- Да, звісно. Речення складаються із іменників. І у кожного із іменників є свій відминнок.
Зайчик здивовано каже：
- Правда?! А я не знав цього.
Вовчик відповідає Зайчику：
- Звісно Зайчику звісно. На приклад, є у кожного іменника своя поляна на якій живуть питання кого? чого? і так далі.
- Ну Добре.
Сказала Білочка：
- Хай буде так. Але на всякий випадок давайте запитаємо у Пані Сови.
Ось так вони йшли дружно до любимої школи із питаннями про іменники до Пані Сови！
Люблю тебе, мій рідний край! Вечоріє. Яка краса навкруги! Країно моя! Жени його під три чорти од себе. Піди подивись. Зупинився, підхопив, знов фицнув і полетів за передніми. Не рушся, стій на місці! Тільки стояв і тихенько став плакати. Летіла все вище, так гарно, так вільно. І полягали спати.
Синиця -о-о-о
озерце о-о--о
1-много дел
2-куда хочешь
3-между 2вох бед или между 2вох решений
4-хорошая память
5-чтото лишнее
Йому розуму не позичати. У нього в голові не всі дома. Думає, що Бога за бороду спіймав. Корчить із себе Лазаря. Цей знає, де раки зимують. Не доглянув оком, то вилізло боком. У нього щоразу з переляку душа в п’яти втікає. Словник Розуму не позичати (фразеологічна єдність) – хто-небудь дуже розумний, тямущий. У голові не всі дома (фразеологічна єдність) – бути нерозумним , нерозсудливо міркувати, діяти. Бога за бороду спіймав (фразеологічна єдність) – досяг у чомусь особливих успіхів. Корчить Лазаря (фразеологічна єдність) – прикинутися безталанним, нещасним. Знає, де раки зимують (фразеологічне зрощення (ідіома)) – маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації, бути хитрим, спритним. Не доглянув оком (фразеологічне сполучення) – не пильнувати когось або щось, не встерегти. Вилізло боком (фразеологічна єдність) – мати погані наслідки. Душа в п’яти тікає (фразеологічне зрощення (ідіома)) – дуже злякатися.
