<span>Каждый человек рождается с определенным жизненным предназначением. Он здесь, чтоб воплотить его, чтоб заниматься тем, чем предначертано самой судьбой. И если он это делает, если следует своему сердцу, то он счастлив. Он осознает, что живет не зря, что он нужен миру. Такой человек получает удовольствие от той деятельности, которую он выполняет. Он испытывает удовлетворение собой и своей жизнью.</span>
Образ Климка
(Григір Тютюнник "Климко")
Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.
<span>Моє розуміння образу гусей-лебедів. Серед мальовничої природи Поділля минали дитячі та юнацькі роки Михайла Стельмаха.Тут відкрилася йому поетична краса природи,таємниці людського життя.У творі дуже виразно звучить мотив шанування природи,людина-її добрий і мудрий господар,який повинен любити і оберігати і оберігати її красу. "Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.Вони летять нижче хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.Я прислухаюсь до їхнього співу,і мені хочеться полетіти за лебедями..." Лебеді уособлюють красу,вірність,допомагають сприймати їх по-особливому,душею.самий смисл буття в тому,щоб жити у мудрій злагоді з природою,знати насолоду праці і поезії людських взаємин.І,щоб навчитися цим дорожити,треба відчути потребу це берегти.Лебеді допомагають поєднати світ природи зі світом людини,з її вчинками,поведінкою,роздумами,переживаннями.Вони виховують повагу,пошану,любов до рідної землі.Лебеді дають нам зрозуміти,що людина-мудрий друг і охоронець природи. Вона повинна розумно користуватися природними </span>
Образ Грицька Чупруненка в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного Антиподом Чіпки в романі виступає Грицько Чупруненко. За походженням він, як і Чіпка, селянин, бідняк, він також зазнав злиднів. Грицько — найближчий приятель дитячих літ Чілки — обирає інший життєвий шлях. Хоч росли вони в однакових умовах, та шляхи їхні розійшлися. Життєвим ідеалом Грицька стає «хата тепла, жінка-любка та мала дитина». Невдачі, бідування, злидні породили у хазяйновитого парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть приятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорадство щодо Чіпки, зневага свого товариша — це так само своєрідна трагедія Грицька.
Грицько, такий самий сирота й бідняк, як Чіпка, зумів заробити грошей, купити землю й чесно господарювати на ній. Образ Грицька допомагає краще зрозуміти постать Чіпки, виразніше побачити класове розшарування, яке сталося на селі після реформи 1861 року.
