Символічною є сама назва. *Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя- пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, відродження. Дід Дем'ян:»От і принесли нам лебеді на крилах життя... Весну й життя. Тепер все почне оживати: скресне крига на річках та озерах; розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю.»
Спящая красавица, Принцесса на горошине, Принцесса Несмеяна
Алегоричний образ білого коня Шептала став у оповіданні символом особистості, яка виділяється з натовпу і відрізняється від оточення. Читаючи твір, розумієш, що думки коня, які висловлює в оповіданні письменник, — то думки справжньої, особливої, неординарної людини, а зовсім не тварини. У суспільстві таких людей часто називають «білими воронами», тому навіть біла масть героя оповідання обрана не випадково і є своєрідним натяком на цей відомий вислів.Кінь Шептало відчував свою неординарність, він пам’ятав, що його мати працювала в цирку, пам’ятав і розповіді про своїх предків — диких білих коней. Але попри ці знання йому доводилося зливатися з табуном. Це Шептало робив для того, щоб уникнути вибору, щоб не впасти в око жорстокому табунщику Степанові, щоб уникнути навіть його гострого погляду.Однак, прагнення Шептала сховатися було викликане зовсім не бажанням стати частиною єдиного, але безвільного табуну. Його гнітила принизлива робота пересічних колгоспних коней, йому було огидне відчуття близькості пітних крупів табуна, якого навіть на водопій ганяли не до річки, а до колодязного корита. До речі, це теж підкреслює обмеженість світу, у якому доводилося жити Шепталові.Автор оповідання ніби звертається до свого героя із запитанням: «Чи зможе він усе життя бути позаду непривітного конюха, бігати серед спітнілих колгоспних коней, пити з корита скаламучену воду і постійно уникати натовпу?». Та незабаром з’являється і відповідь: білий кінь Шептало все-таки показує свій норов і з загорожі тікає до луків. На просторі від відчуває себе таким же вільним, як і його предки — білі дикі коні. Він купається у річці, лежить на траві, пасеться
Основна проблематика твору Ю. Федьковича «Три як рідні брати»<span>Юрій Федькович написав понад шістдесят прозових творів, у яких автор порушив проблеми буковинських селян, безправного трудового народу, жовнірів цісарської армії. Він підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, оспівував гордих і сильних людей. У повісті «Три як рідні брати» Федькович змалював реалістичні картини рекрутчини та поневірянь жовнірів. Правдиво показане горе й нещастя, які рекрутчина принесла до селянської родини. З горя захворіла мати вдома, ридають сестри, горюють брати. «А дома сум та плач», — такими словами автор виразив запальний настрій, що панував у родині. Далі Федькович описує життя Івана-бранця. Жорстока муштра, палична дисципліна, приниження людської гідності, знущання, залякування, — такою була атмосфера в цісарській армії. В камерах «дехто лає, дехто б’є, декого другі б’ють». Змальований у повісті й офіцер, капітан-садист. Він сердитий, недобрий, грубий, агресивний. При розмові не дивиться на солдат, вважаючи їх негідними уваги.Показав Федькович життя селян. Вдова помирає з голоду та холоду. Дочки наймитують «…у таких панів, … що і до церкви не пускають», не те щоб подбати про хвору матір. Автор показав, що підневільна праця була суспільним і морально-етичним злом. Намітилася у творі і класова структура тогочасного села, вимирають із голоду, страждають у невилазних злиднях, тяжко працюють бідні наймити, а сільські глитаї збагачуються за їхній рахунок. У повісті знайшли відображення й антицерковні мотиви. Піп забирає у тяжкохворого Івана за все, що в нього було. Священик байдужий до людського горя, жорстока і немилосердна людина, бо зміг сказати Іванові: «Чорт по твоїй душі!Юрій Федькович порушив у творі проблему родинних стосунків. Іван — люблячий син, уважний брат. Його дуже засмучує лист брата Онуфрія. Вирвавшись у відпустку, голодуючи сам, купує гостинці рідним. У недавно перехворілого десь береться сила, коли він побачив умираючу від голоду й холоду матір. «Для рідної неньки борзо дрівця рубаються». Іван — людина великої душевної краси, та ці душі спотворювала погоня за наживою. Таким є дядько Івана Андрій. Родинні стосунки для нього нічого не важать. Тільки б вижити самому. Дядько Андрій забирає в сестри останню корову.<span>Дружба, взаємовиручка, солідарність — проблеми повісті «Три як рідні брати» Хоч і на родинному тлі, а показав Федькович прагнення простих людей боротися, жити вкупі у мирі та злагоді. Стверджував письменник,що має бути братерство різних національностей, пропагував доброту та щирість у взаєминах. Із змалює автор своїх героїв, милується їхнім благородством, утверджує їх моральне право на людське щастя.</span></span>