<span>привлывя
Дурний друг – недруг
</span><span>В лиху годину пізнаєм вірну людину
</span><span>Друг – боягуз гірший лютого ворога
</span><span>Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
</span><span>Скарб – не друг , а друг – скарб
</span><span>З дурнем дружити – свій розум тратити
</span><span>Не карай, Боже, нічим, як другом лихим
приказки
</span> <span>Або пан, або пропав.
</span><span>Багатому й чорт яйця носить.
</span><span>Виріс, а ума не виніс.
</span><span>Від своєї тіні не втечеш
</span><span>Гарні гості, та не в пору
</span><span>Дома й стіни помагають
</span><span>Знає кіт, чиє сало з'їв
</span>
Риба любить діда,діді,грінки флінт
У творі розповідається про юнака павлуся з козацького роду Судаків та його сестру - Ганусю. Про те, як в їх рідному селі стався набіг татарів,його рідних вбили,сестру забрали у полон ,а сам він утік до козаків поблизу селища . так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого ,він мріяв визволити свою сестру з турецького полону в Криму .Випадково потрапивши у полон до харциза,степового розбишаки ,він був проданий в турецьке село Коджамбаку сину місцевого ефенді - Мустафі. Там хлопець
познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про
можливість утечі.
В один деньйому майже вдалося утекти на коні,але по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та майже побили нагаєм.
.Перед присудом він почув від одного пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні.Павлусь сказав ,що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея.Там він сказав що про долю сина(Мустафи) знає його сестра Гануся,що в криму.Дівчинку швидко розшукали,привели до вельможі,вона розповіла де знаходиться Мустафа.Через певний час син сповістив що живий і потім приїхав ,цілий і неушкоджений.І за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу,Ганні і Остапу Швидкому,козаку що був у рабстві з Павлусем.
Відповідь:
- Доброго дня, Андрійко! А що це в тебе в руках?
- Планшет. Я скинув на нього всі наші підручники і тепер можу ходити до школи майже з порожнім портфелем.
- Це дуже зручно.
- Так. А як ти вважаєш, чи зможуть електронні носії повністю витіснити друковану книгу із нашого життя?
- Я вірю у вічність друкованої книги. Щось у ній є особливе. Проте я не відмовляюсь від рідерів на планшеті чи телефоні, адже це, безперечно, зручніше.
- Я також вважаю, що в друкованій книзі є своя таємничість. Гортаючи сторінки, людина отримує якесь особливе задоволення. Тому електронні носії ніколи не знищать книги. Лише, можливо, дуже сильно потіснять.