Сіра імла заповнювала ліс, крізь гілки якого просвічувалось мідне східне небо
.
Ліс закінчився, вони вийшли на широку галявину, на самій вершині пагорба.
Розгорілася зоря гасила серпик місяця, все ширше розходилася розсип гранатових вогників, стебла трави оживали. Тиша і таємниця майоріли над цією галявиною, мовчазно прощалися з вмираючими звздамі. Все завмерло, лише туман вiв свою чарівну гру, стаючи все більш рожевим і незрозумілим.
Птахи заливалися в прокинувшимуся лісі, пологі промені сонця проникли між червоними стовбурами сосен, горбки моху біліли в розсипах нащетинившихся шишок.