Картина «Козак Мамай» намальована понад триста років тому художником, чиє ім'я не збереглося. З того часу багато невідомих митців із народу створили багато подібних картин.
На передньому плані ми бачимо козака, який сидить під крислатим молодим дубом посеред широкого степу. Поблизу Мамая стоїть вірний кінь вороний. Він пильно дивиться, чи не ворухнеться десь там, у степу, зачаєний ворог.
Біля козака напоготові лежить бойове спорядження: мушкет, порохівниця і кварта, щоб мед-вино пити. Позаду нього стримить увіткнутий у землю гострий спис. На гілляці висить шабля, що втоми не знає і не щербиться ніколи.
Вдягнений Мамай, як і личить козакові, в широкі шаровари і жупан.
Степ мовчить, тихо навкруги — козак думу думає. А налетить вітер, зворухне оселедцем на козачій голові, розгорне пишні вуса. Стрепенеться Мамай і заграє на своїй бандурі:
Надія в мене певна — мушкет-сіромаха
Та ще не заржавіла шабля — моя сваха.
Ніякий ворог не міг злякати його, бо був він, як оповідають легенди, ні для кого не зборимим. Тільки свисне його шабля — так і покотяться голови нападників.
Історія свідчить, що саме цього козака на Запоріжжі ніколи не було. Але були тисячі до нього подібних.
У Мамаї відтворено збірний образ козацької України. Такі картини були здавна популярними в народі, ними прикрашали селянські хати.
Нічим не можу допомогти, твоя фантазія
Це в експозиції відбувається ця зустріч
Дитину потрібно виховувати, ще з колиски, адже від чього залежить її майбутнє, і майбутнє Батьківщини.
Хтось, розповідає новонародженим "добрі казки", хтось з малих років навчає дитину іноземних мов, а хтось співає колискову...
Коликова - це пісня нашого дитинства, яку співає наша матуся, віддаючи їй всю свою любов, турботу і ніжність. А ви колись бачили, як мати співає своїй дитині колискову, а та усміхається? Знаєте чому? Томущо, звязок між малюком і батьками виявляється не тільки в генетиці, а і в піснях, зокрема колискових..
Отже, можна зробити висновок, що колискова - це пісня, яка з самого народження спонукаєнас на любов.
