Ну это означает что всё было против этой битвы, но всё таки они пошли на Полтаву и проиграли бой
Ра́бство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. Слово походить від стцерк.-слов. рабъ (йому відповідало давньорус. робъ)[2], яким у слов'ян називали робітника-людину, яка виконує ту, чи іншу господарську роботу. Пізніше з появою у світі рабовласництва, це слово стало вживатись у значенні — людина, яка виконує свої обов'язки примусово, яка знаходиться у власності інших людей або організацій і яку можна розглядати як таку ж складову господарства як і худобу чи знаряддя праці, можна продати, обміняти, убити без її згоди.
У сучасному розумінні термін «рабство» інколи використовується для позначення суміжних категорій насильницького примушення людей для виконання певної роботи. В цьому розумінні правозахисні організації розробили певні критерії визначення сучасного рабства:
<span>Її діяльність контролюється іншими особами за допомогою насильства чи погроз його застосування.Вона знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбавлена можливості змінити ситуацію за власним бажанням.<span>За свою роботу вона або взагалі не отримує платню, або отримує мінімальну оплату, що не покриває її потреб на захист, оздоровлення, лікування, освіту тощо.</span></span>Рабство виникло в доісторичні часи з переходом до відтворюючого господарства. Передумовами його виникнення стали надлишок виробництва — раб повинен виробити продукції більше, ніж спожити[3], і досить висока густота населення, при якій стає можливий організований примус до праці. Рабство поступово зникає із встановленням суспільних устроїв, при яких економічний примус до праці ефективніший від неекономічного, примусу прямим насильством. Однак, процес витіснення рабства розтягнувся на кілька століть, а в деяких державах, наприклад США, рабство довгий час співіснувало з розвиненим промисловим виробництвом. Нелегальне рабство в окремих частинах світу й окремих сферах життя існує ще й досі.
До часу написання Біблії рабство було вже добре встановленим суспільним інститутом. Рабство існувало в усіх стародавніх цивілізаціях від Стародавнього Китаю до доколумбових цивілізацій Америки. Рабами ставали боржники, бранці (полонені) на полях воєн, покарані злочинці, покинуті діти, діти рабів. Слід пам'ятати, що у Стародавніх Афінах від двох до чотирьох п'ятих усіх мешканців були рабами. Тобто, афінська демократія існувала за рахунок широкого використання рабів та перекладання на них усього тягару господарської, будівельної діяльності та підготовки до воєн.
<span>
</span>
Маттео Фальконе, герой рассказа П.Мериме, обладает сильным характером. Он жил на Корсике, где формировались люди с такими характерами. Его уважали за неподкупность, честность, гордость и несгибаемую волю. Маттео был отличный стрелок. Мы видим настоящего корсиканца. Таким же, как и сам, он пытается воспитать и своего сына Фортунато, которого он так долго ждал. Мы видим десятилетнего мальчика. Вначале кажется, что он очень похож на своего отца. Смелый, дерзкий, знающий себе цену и понимающий, что он сын самого Маттео Фальконе. И вот мальчик прячет в стоге сена раненого преступника за пятифунтовую монету. Даже капли крови присыпает землей. Он значительно отличается от своего отца. Фортунато продажен, он склонен к предательству. И это проявляется, когда во двор приходят карабинеры во главе с сержантом, дядей Фортунато. И мальчик, соблазненный часами сержанта, выдает спрятанного беглеца, забыв о чести дома и своего отца.
Как мог поступить в этой сложной ситуации Маттео Фальконе?
Его дом называют домом предателя. И отец понимает, что сын не является его продолжателем, он впитал в себя совсем чуждые черты, которые уже искоренить нельзя. Что может быть страшнее для отца, увидев в сыне такую неприглядную личину?
Да, он убивает своего сына за предательство. Уговоры жены на него не действуют. Единственное, что он делает для своего сына перед смертью, дает тому возможность помолиться и уйти по-христиански.
Корсиканские законы, связанные с понятиями чести и долга, никто не может нарушать, даже ребенок. Исход был один. Осуждать Маттео Фальконе мы, наверное, просто не имеем права, точно так же, как и Тараса Бульбу, убившего своего младшего сына Андрия за предательство.
Белый Бим черное Ухо учит нас милосердию, доброте. Тому что надо не бросать друзей, а идти до конца.
1) Рождество Пресвятой Богородицы<span>, </span>
<span>2) </span>Воздвижение Креста Господня<span>, </span>
<span>3) </span>Введение во храм Пресвятой Богородицы<span>, </span>
<span>4) </span>Рождество Христово<span>, </span>
<span>5) </span>Крещение (Богоявление) Господне<span>, </span>
<span>6) </span>Сретение Господне<span>, </span>
<span>7) </span>Благовещение Пресвятой Богородицы,
<span>8) </span>Вход Господень в Иерусалим<span>, </span>
<span>9) </span>Вознесение Господне<span>, </span>
<span>10) </span>Троица (Пятидесятница)<span>, </span>
<span>11) </span>Преображение Господне<span>, </span>
<span>12) </span>Успение Пресвятой Богородицы<span>.</span>