1<em> Робінзон
</em><em />2 Сумний, задумливий <em>
</em><em>3 Шукає,думає,подорожує
</em><em>4</em><em> На мою думку Робінзон дуже сміливий
</em><em />5 Крузо<em>
</em>
<em>У жодному з творів давньоруської літератури, що дійшли до нас з далеких часів, ми не знайдемо такого багатства образів, такої майстерності мови, як у поемі «Слово о полку Ігоревім». Проте головне значення твору все ж у тому, що він має в основі своїй живі народні інтереси і пройнятий почуттям палкого патріотизму.Ми не знаємо імені автора поеми, про його походження можемо лише гадати, та після прочитання твору стає зрозуміло, що ця людина має в серці глибоке почуття любові до Батьківщини й добре усвідомлює, звідки йде лихо для неї. На жаль, не тільки від зовнішніх ворогів, а й від самих руських князів, між якими не було згоди. Автор-патріот закликає нерозважливих князів до єднання в ім'я Руської землі, «бо через незгоду постало насильство від землі половецької». У поемі згадуються славні часи Володимира Мономаха, а потім з болем говориться, що розділилися його стяги в руках нащадків, — «одні стали Рюрикові, другі Давидові»...Князь Святослав серед героїв поеми займає особливе місце. Він по-справжньому переживає, бачачи князівські незгоди. Святослав закликає молодших князів до об'єднання на боротьбу за справедливу справу оборони Батьківщини від половців. Образ київського князя в поемі змальований як об'єднуюче начало. Автор в усіх епізодах твору нагадує про святий обов'язок князів у дружному єднанні боронити рідний край, інакше «стогнати Руській землі, згадавши колишні часи і колишніх князів!»</em><span><em>Висока патріотична ідея — ідея єдності Київської Русі — проходить через усю поему. Саме в цьому високому патріотизмі полягає найбільша цінність «Слова о полку Ігоревім». Якою могутньою силою, страшною для ворогів, були б руські князі, коли б їхні дії були погоджені, об'єднані! З цього приводу згадуються величні у своїй простоті слова: «Сила народу — в єд- " ності». Може, варто до них прислухатися?</em></span>
Звисно потрибна.без чести вин не зможе видстояти правду чи свое ришення
<span>Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які допоможуть здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа — будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? Мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти просто з неба, вони обов'язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів. </span>
<span> Сплановане життя — це не утопія. Жити відповідно до своїх планів не означає механічно існувати як робот, це значить поступово, крок за кроком йти до здійснення своїх бажань. </span>
<span> Звичайно, будь-хто хотів би жити за таким принципом: побажав — здійснилося. Щоправда, існує серйозна небезпека: людина не цінує легкої здобичі і не може повною мірою оцінити те, що отримала без зусиль. </span>
<span> Але про таке здійснення бажань не варто навіть говорити, тому що це все одно неможливо. До того ж, потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, тому що вони можуть здійснитися. </span>
<span> Тож кращий варіант — це спочатку чітко окреслити перелік бажаного, а потім намагатися втілювати власними зусиллями, «на ходу» коректуючи його відповідно до вимог реального світу та нових власних потреб, бо людині притаманно постійно змінюватись та перебувати у русі (звісно, наслідком є зміна наших пріоритетів, іноді дуже непередбачувана). </span>
<span> </span>
Маруся Богуславка - українська народна пісня.
http://proridne.com/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96/%D0%94%D0%A3%D0%9C%D0%90%20%D0%9F%D0%A0%D0%9E%20%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%A3%D0%A1%D0%AE%20%D0%91%D0%9E%D0%93%D0%A3%D0%A1%D0%9B%D0%90%D0%92%D0%9A%D0%A3.html
