"Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи так оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де газдині білили полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву". " Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби і на її рот! Як клубку з м`яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе7 Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чорниці або у голодної собаки.
<span>НЕсмотря на то, что труд шахтёра тяжёл и чрезвычайно опасен, представители самой подземной профессии любят и, главное, умеют шутить над собою, а в особенности, над своими товарищами. Фантазия горняков поистине неистощима, причём притупить её не могут ни частые производственные аварии, ни систематические невыплаты заработной платы, ни постоянная угроза закрытия угольных предприятий. Здесь действует простой и справедливый закон: в бане, перед кассой и под землёй — все равны. </span>
Найголовніша Проблематика твору "Сто тисяч" полягає в ненаситній жаги до багатства та грошей. Ця проблема надзвичайно актуальна в наш час, тому що це є духовна обмеженість і вона грає згубний вплив грошей на людей
Майже з першої сторінки ми знайомимося зі світом народних казок, стикаємося з персонажами містичних легенд, які переказуються із покоління в покоління, впізнаємо багато «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», насолоджуємося тим, як наші співвітчизники оспівують, на перший погляд, самі звичайні явища природи. Читаючи цей твір, можна добре відчути, що М. Стельмах, як письменник і як син українського народу, глибоко шанує його обряди, традиції і звичаї. І калина, і свята повага до хліба, і вишивані рушники – все це душа народна, все це – наше минуле і наше майбутнє. У повісті досить виразно підкреслюється повага письменника до землі, насіння, оранки, сівби, до дерев, з якими герої розмовляють начебто з живими. Навіть відображення праці нагадує якийсь народний ритуал, що був добутий віковим досвідом наших предків. Таке поважливе ставлення до народних звичаїв та традицій, до природи і праці, мало величезний вплив на формування поглядів Михайлика, на його самовиховання і становлення як майбутнього талановитого митця. "Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках."