Вадим Кулаківський - однокласник Софії. Вона його любила, але він виявився брехуном і злодюгою. Вадим із забезпеченої сім'ї, але добуває гроші нечесним шляхом. Він має привабливий вигляд, але він має шкідливу звичку палити. Він говорити сленгом і зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітків. Вадим не чемний, він зневажає Сашка і називає його "бомжиком".
Сашко Крутяк - сусідський друг Софії із багатодітної сім'ї. Він рідко відвідує школу бо повинен заробляти гроші, щоб допомогти матері прогодувати сестричок. Сашко любив Софійку і в усьому підтримував її, готовий піти на будь-який резикований вчинок заради неї. Він не дуже гарний, але щирий, добрий і відповідальний. Він наполегливо працює і з любов'ю ставиться до родини.
Первые печатные книги Украины - Букварь (1574 г.) Апостол (1574) Библия (1581) .
Большим стимулом для развития национальных литератур в Европе было книгопечатанье, которое возникло в Германии и быстро перешло в другие страны. Началом печатания считается 1455 г.,- тогда вышла первая в Европе большая по объему книга на латинском языке, так называемая «42-строчная Библия», которая является шедевром печатного искусства.Во второй половине ХVI ст. стало развиваться на Украине печатание книг, организатором которого был знаменитый русский первопечатник Иван Федоров. Поселившись во Львове, он выпустил в 1574 г. «Апостол» по образцу напечатанного в Москве. Призванный в Острог, Иван Федоров и там основал типографию, из которой вышла в 1581 г. известная «Острожская Библия».
Бандуристи у своїх думах і піснях відтворили історію українського народу, героїчні і трагічні її сторінки. Одні з них мандрували селами, інші приставали до козаків і супроводжували їх у походах. Кобзарі завжди були там, де вирішувалася доля країни і простих людей. . Кобзарі творили, боролись і вмирали, як сотні козаків-повстанців.Бандуристи служили не самодержцям, а народу. Багато кобзарів однаково добре володіли як бандурою, так і зброєю, були відважними розвідниками, пристрасними агітаторами.Народні співці виховували в людях національну гідність і пробуджували прагнення до свободи і незалежності. В своїх епічних творах вони оспівували героїв повстань і національно-визвольної війни,емоційно піднесено оспівували життя людей та переказували під переливчасте рокотання струн простим «неписьмовим» людям драматичну історію свого народу.
Українські народні співаки протягом ряду епох були свідками і учасниками історичних подій. Було чимало випадків, коли вони разом з козаками відправлялися в походи і силою свого мистецтва піднімали бойовий дух ратників. Світогляд народних співаків значною мірою зумовило їх репертуар, зміст та ідейну спрямованість виконуваних ними творів. В основному це були думи, які представляють один із центральних жанрів української народної творчості. Як правило, основний акцент у них робився на релігійну суспільну мораль. Вони відрізнялися тонкістю почуття і філософською вдумливістю, оспівували лицарство запорізьких козаків.
Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. Допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. Був щедрим, добросердечним, співчутливим, пожалів жебрачку з дитиною. Любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
• Мар’яна —> Михайлику: «І вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
Тема: Зображення весняного грому,як передвісника бурі.
Ідея: Утвердження непереможності нового в суспільстві,боротьби народу. Очікування людьми змін.
Жанр: громадська лірика
Основні художні прийоми:
1)Паралелізм,
2)Алегорія
Алегоричні образи:
Хмари та грім - це передвісники благодатної пори,яка оновить людські життя.
Художні засоби:
Алітерація,Анафора(єдинопочаток) - "гримить"
Метафора: Благодатна пора,вітер гуляє.
Порівняння: мов красна весна
Епітети: красна весна
Риторичний оклик: Гримить
Віршований розмір: чотирьохстопний анфібрархій.
