Антонім к слову сучасний - застарілий.
( з н а н : а)
( ц у р а й е т* с а )* - помякшує
Ось на календарі вже й перше грудня. Закінчилася осінь - впало листя з дерев, відлетіли в теплі краї птахи. С кожним днем стає все холодніше. Вперше калюжі на асфальті скувало міцною кригою. Сіре небо похмуро дивиться згори, сонця зовсім не видно. Природа завмерла в очікуванні першого снігу.Час від часу підіймається сильний вітер, боляче б’є в обличчя. Ми відчуваємо морозний подих зими. Лісові звірі поховалися в теплих норах. Вуличні коти та собаки відростили довшу та більш пухнасту шерстку та, настовбурчившись, линуть до теплих місць. Лише невгамовні горобці весело літають та скачуть, мабуть, щоб зігрітися. Люди закуталися у в’язані шарфи, вони поспішають сховатися з холодної вулиці в затишні домівки.<span>Трапляються і ясні морозні дні. Довгі тіні від голих дерев вигадливо розкреслюють асфальт. Вітер швидко ганяє хмари по небу. Та все одно на вулиці холодно й незатишно. Усі чекають на сніг. Він – справжня прикраса зими, що скрашує й холод, і короткі сірі дні. Скоро сніг укриє пухкою сяючою ковдрою з мільярду алмазів і землю, і дерева, і стріхи домів. Буде красиво та весело. А поки ще зима лише почалася, і всі її приємності ще попереду.</span>
Один Горобчик спав собі солодко на височині, на сідалі під стріхою, навіть і не замислюючись як то він буде зимувати і як взимку прогодуватись. Спав і бачив чудний сон. Буцім то навколо нього багато птахів у сяючому одязі – шиї у них блищать, як оксамит, їхні дзьоби – золоті, а пір’я утворюють то зелені, то червоні хвилі, очі ж блищать від красоти, як крапля роси на світанку!Дивлячись на це, Горобчик здивувався і мовив собі:– Бідолаха я, сіромаха! Який жалюгідний мій одяг.Тільки но він про це подумав, як його сіреньке пір’я стало барвистим. Від радості Горобчик почав перескакувати з гілки на гілку й не міг натішитися.Ще не встиг нарадуватись досхочу, а страшна небезпека вже чатує впасти на його бідну голову: гадюка, яка щойно лежала згорнута кільцем, блискавично кинулася на нього і за маленьким не вхопила бідного Горобчика. Ледь втік горобчик, а вже на нього чатує нове лихо: мисливець, який побачив таке яскраве пташеня і відразу заходився його ловити. Горобчик каже:– Марно я тішився! А як же мені добре було вдома під стріхою!І тієї ж хвилі проснувся Горобчик, озирнувся і мерщій униз – стриб-скік, скупався у калюжці, стриб-скік та й заспівав:<span>– Чик-чичирк, чик-чичирк!</span>
Не маэ вус отака выдповыдь до 1 слова а до 2 немаэ коника на подвыръ ( став мены бали украънець
