Вiдгримiла гроза. (Суржик - зло
1.В 2.Б, 3. Г, 4.А 5.Б 6.А
7. 1-г, 2-в,3-Б
8.1-б, 2-а, 3-д, 4-г
<span>каверзувати кавкати кавкнути кавчати кадміювати казитися кайлувати кайфувати каламбурити каламутити каламутніти каламутнішати каландрувати калатати калатнути калимити калібрувати калібруватися калічити калькувати ка</span><span>кваліфікувати клонити кокнути</span>
Від кожного мовця україни залежить майбутнє нашої чудесної , солов*їнної мови ! Кожен Українець повинен розуміти це . Мова це насправді дуже важливе в нашому житті , але людину вибирають не по мові , а по душі .Треба поважати мову , вона одна така гарна та солов*їнна!Доля української мови повна падінь і злетінь , періодів розквіту та занепаду.Ну щоб здавалося слово ? А серце б*ється , ожива , як їх почує .Тому на мою думку , кожен з нас повинен повожати мову і я також її поважаю . Як говорять " Мови рідної краса" Сподіваюсь допомогла )
Жили в одному селі пухнасте кошеня, біле каченя і плямисте теля. Були вони великими приятелями. Завжди разом гралися, гуляли і навіть спали. А от песика гавчика до своєї компанії брати не хотіли. І от одного разу вирішили вони йти, край світу шукати. Сказано - зробено. Пішли вони спершу стежкою, потім полем, а далі в ліс зайшли. Йшли, йшли, та й заблукали. А тут вже й ніч надходить. Страшно стало звірятам. Там сова ухкає, далі й вовче виття чути. Розплакались бідні. Аж тут чують - гавкіт знайомий. Дивляться - аж це песик гавчик по сліду їх прибіг. Як же вони зраділи!!! Вивів песик їх з лісу, привів додому. Стали вони з ним дружити. А край світу шукати більше не ходили.