Сьогодні день вдався на славу ! Я побував (побувала) у лісі . Там я побачив лисицю , вовка , дику свиню та зайчика . Добре що я взяв із собою їжу і накормив зайченятка . Спочатку він боявся підходити до мене але потім підійшов ближче і скаштував смачну моркву .Мени теж було цікаво дивитися як заєць їсть .Так пройшов мій день .
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>
Например:
Моєму братові Дмитру 9 років. Він навчається у 4-му класі. Мій брат дуже хороший і тямущий хлопець. Він дуже допитливий і забавний. Ми дуже добре ладнаємо, так як він завжди може поспівпереживати мені, і підтримати у важку хвилину. Але Діма іноді буває розсіяним і забудькуватим, особливо, коли сідає робити уроки.Справа відбувалася в четвер. Коли Діма повернувся зі школи, бабуся неодноразово нагадувала йому про те, що потрібно зробити домашнє завдання. Але Діма лише відмахувався, говорячи про те, що дуже сильно втомився після навчального дня і йому потрібно трохи відпочити. Збираючись на ринок, бабуся ще раз нагадала Дімі про те, щоб він приймався за уроки. Але як тільки бабуся пішла, мій брат сів за комп'ютерні ігри.Таке дозвілля тривало аж до повернення мами. Вона нагадала Дмитрику, що у нього сьогодні тренування. Схаменувшись, Дмитро швидко зібрався і пішов на тренування.Тренування остаточно вимотала мого брата, однак мама все одно посадила його за виконання домашнього завдання. Порбивши уроки, він поринув у глибокий сон.Несподівано серед ночі Діма прокинувся з тією думкою, що забув вивчити вірш на завтрашній урок літератури. Мама була розлючена таким вчинком.<span>На ранок Діма захворів. У нього боліло горло, і піднялася висока температура. І звичайно ж він залишився вдома. Мораль історії в тому, що не потрібно відкладати справи до останнього моменту, а потрібно робити все вчасно.</span>
дякувати сусіду, пробачити однокласника, опанувати знання, екзамен з історії, звернутися за адресою, йти по гриби , сумувати за ріднею , турбуватися про батьків, обурюватися через вчинок, пропустити через хворобу, ходити вулицею,
Скоро прийде квітуча, прекрасна весна.Скоро ліс прибебеться у зелене, молоденьке листя.На узліссях зацвітуть: пахуча черемха, зелений ялівець,
колюча шипшина, солодка малина, колючий дерен. У зеленій траві з'являться фіалки, ромашки, зозулені черевички і тюльпани. Бджоли впізнають їх і загудутьсеред них. Прелетять з теплих країв до нас лелеки, дикі гуси, качки, журавлі, ластівки, стрижі та шпаки.