[а р а х и с]
а- гласный, безударный.
р-согласный, твёрдый- парный, звонкий- непарный.
а- гласный, ударный.
х- согласный, твёрдый- парный, глухой- непарный.
и- гласный, безударный.
с- согласный, твёрдый- парный, глухой- парный.
1(пряме).Пригадую, клоись в селі я бехнувся головою об гострий паркан.
2(переносне).Наш Митько завжди гострий на язик, але завжди щось порадить, втішить , одним словом - голова!
-•-=•
• голосна -приголосна =м'яка приголосна
Я вважаю, що людина — це соціальна істота, а тому вона не може
залишатись довго одна. Їй потрібне спілкування. Хоча багато хто думає,
що саме одинокість дає особистості пізнати себе, проаналізувати життя,
дати оцінку своїм вчинкам. По-перше, коли ми залишаємось самі, то даємо
волю нашим думкам, а також знаходимо час на спілкування з Богом.
Яскравим, прикладом цього є розповідь з Святого Письма про Ісуса, який
довгих 40 днів перебував у пустелі. Христос, не зважаючи на спокуси
диявола, зміг проаналізувати свою сутність та з Божою поміччю вірно
витримав у службі Небесному Творцеві. По-друге, вони заперечують думку,
що тільки оточення може дати об*єктивну оцінку людині, її діям та
вчинкам. Впевнений, що розмови за спиною є лише неприємними здогатками.
Не можу не згадати про випадок, що нещодавно трапився зі мною цього
року, обдумуючи вибір майбутньої професії священства, я вперше
завагався, чи справді обрав свій шлях. Коли сумніви ставали все
більшими, я зачинив двері кімнати та підняв голову до ікони.
Помолившись, я зрозумів, що я на своїй дорозі. В самотності ми
відкриваємо двері у які раніше не заходили. Про існування яких раніше
навіть не здогадувалися. На самоті ми справжні, не притворні, без масок.
Це дорогого коштує — побути на самоті. Тому ці моменти потрібно
цінувати і використовувати цей час із користю. Займатися
самореалізацією, самовдосконаленням, пошуком себе. В цей час можна бути
повністю чесним із собою і таким чином розібратися у собі.
Ліс стояв в дорогому уборі,якого не вигадає ні одна людина.І все те диво світилось,блищало,сипало діамантами,переливалось,іскрилось.Ні одна картина влітку не може прирівнятись до цієї зимової.
Серед лісу виднілась хатинка.Мабуть ,для лісника.Вона була прикрита білим товстим м,яким снігом.Коло хатинки була прогалина. На ній наче хто розкинув квітник:кущики бузини,папороті,бур,яну.Все було схоже на квітки з срібла.Це був тихий,мрійний сон заснулого лісу.