Я згодна з цим вислівом. По-перше,якщо ми не будемо чистити зуби,то буде неприємний запах з рота,а я гадаю,що не дуже приємно розмовляти з тою людиною у якої не дуже приємний запах з рота. По-друге,я гадаю,що це обов'язок кожної людини,ми повинні слідкувати за своїми зубами,щоб потім не було проблем. Людині приємно коли у неї білосніжні зуби,а оточуючим ще більше,можливо,вони будуть намагатися ще більше слідкувати за своїми зубами.На мою думку,зуби треба обов'язково чистити два рази на день щодня.
1. Кожен кущик і стежка мов говорять мені: "Ти у рідному домі, у своїй стороні". 2. Мені сказала мати: "Розцвіла ромашка біля хати". 3. "От і принесли нам лебеді на крилах життя", - говоріть мій дід Дем'ян. 4. Іду та людей питаю: "Де тут дорога до рідного краю?" 5. Аж тут Зоя гукає: "Дивись, журавлі. Які ж вони гарні. Бачиш, Дмитрику?"
1. А: "П".
2. А: "П".
3. "П",- а.
4. А: "П?".
5. А: "П.П.П?".
Надеюсь, что помог Вам
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятель
Андрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї
бабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить
прихвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм і
іншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.
День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різні
цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що не
скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Ми
посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отут
недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупіт
насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало
небагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що
їм ничуточки не страшно.
Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в
густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам
звідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися
реготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбом
пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,
міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше не
хвастався.
2 варіант
Із приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всією
родиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більший
кошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.
У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас на
станцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,
любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.
Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».
Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, і
лисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми так
захопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, а
коли спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.
Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мама
швидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спати
не на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.
Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаром
нам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.
<span>Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.</span>
Ответ:Більшість із нас хоч раз задумувались над поняттям щастя. Цікаво, з чого ж воно зіткане? Мені здається, що щастя зіткане з митей. Щодня з нами трапляються хороші речі: посмішка друга, ласкавий погляд матері, приємний сюрприз від батька, яскраве сонечко на небі. З таких моментів і складається наше щасливе життя.
Люди постійно мріють про щось більше. Їм здається, що коли вони матимуть купу грошей, то в них все стане прекрасно. Але потім хочеться ще, ще і ще. Таким людям постійно чогось не вистачає. Я щиро вважаю, що треба цінувати кожну хвилину нашого дорогоцінного життя та усвідомлювати, що для щастя потрібно так мало!