Я гадаю що в мене на плечах є янгол. У кожної людини є ангел охоронець , буває таке що людина не слохає його , а слухає чорта з лівого боку. Ангел охоронець допомагає людини у всьому . Тому перш ніж робить зло подумайте як на вас образиться янгол що вас супроводжує у житті.
Віршовий розмір - анапест
Вчора бабуся Ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. Ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь. — Одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. Коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. Ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. Ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. Коли я прийшла, то там були зачинені двері. Я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. Я знову пішла до друзів. Вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. І я розповіла. Мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. Мому другові Сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. Напевно за іншими. Ми ще грали і Сашко також потім прийшов. Я дуже була вдячна йому. Потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. Я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. Двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. Потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок Сашка. Діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і допомагали одим одному. Цей вчинок можна назвати подвигом.
Яка ж тільки чудова, наша українська мова!!! І милозвучна, а ще й солов'їна! Українська мова - це наша рідна мова, яка дісталася нам від батьків. Її часто порівнюють з калиною, барвінком, пташками та всім гарним, що є на білому світі. Якщо ти цураєшся своєї мови, то ти не патріот скоєї країни. Отже, підходячи до висновку твору, "Ти можеш назвати себе патріотом України тільки в тому випадку, якщо ти знаєш українську мову, любиш її, шануєш та ціниш".
Свої думи поет посилає на далеку Україну, до простого народу. Адже його
думи — як сироти, а сиріт пожаліє тільки бідна людина, яка зазнала
немало горя, голоду, злигоднів. Шевченко вірить, що ненька Україна
привітає його «діток нерозумних, як свою дитину».