Гуливер путешественник имя гуливер он море плаватель относился с уважением и бережно они маленькие человека гору боялись но приняли хорошо
<span>Почему мальчик не залез на строительные леса?</span><span>Почему мальчик не смог покататься на экскаваторе?
</span>Кого не возит бесплатно кондукторша?<span>Куда герой спрятал сумку?
</span><span>Каким вопросом задался мальчик в конце произведения?
</span>
Анна гуляла по лесу. Там рос дуб, который исполнял желания детей.
Завтра ей исполнится 14 и дерево перестанет исполнять желания, но она этого не знала. И она подумала что сделает себе подарок на день рождение, и загадала вечно самую красивую сумку. В то время её брат сильно болел она могла вылечить его.
Вот приходит она через месяц, попросить дуба вылечить своего брата. А потом ушла домой. Придя домой нечего не изменилось. Ей стало грустно. До неё дошли солухм что дуб не исполняет желания тех детей что думают о себе. Это урок для всех.
Подруги больше нет!
Моя подруга,
Была первой кто меня предал
Я точно знаю что Ти мне больше не подруга Для меня тебя нет!
Но Ти осталась в моем сердце я помню тебя,твои дни рожденья!
но зачем-же ты меня забыла?
я тебя не помню!
Лишь мое сердце помнит кто ты такая.Только я не помню, как ты ,как ты могла меня предать в наше с тобой время.Я не вспомнила тебя на следущий день,после того как-ты меня бросила...
Помню вся в слезах приходу домой спрашиваю бога как Ти мог нас разлучить,и слышу тишину.....
кто ты,где ты я вас не помню,но лишь мое сердце знает кто ты!!
<span> Спочатку усі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку і, немов бритвою, прошили ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, коли побачив пораненого батька. </span>
<span> Льотчик розумів, що не зможе вести літак, а це означало загибель і його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше - смерть. </span>
<span> Я з завмиранням серця стежив за розвитком подій. Бен - мужня людина. Утрачаючи свідомість від болю, він намагається не налякати дитини й обмірковує план порятунку. І син виявляється гідним свого батька. Він виконує всі розпорядження Бена, з останніх сил, насилу втягає його в літак. Тепер Деві доведеться самому підняти літак. Він слухняно взявся за кермо. Хлопчик виконував усі вказівки батька і більше не плакав. У нього на все життя висохли сльози. </span>
<span> От і аеродром Каїра. Бен уже повірив у порятунок, але він знав, що саме важке - останній дюйм перед приземленням літака. їхня доля була в руках Деві. І він усе-таки зумів посадити літак. Безстрашність і мужність батька і сина перемогли. І дуже хочеться вірити, що тепер вони все життя будуть розуміти один одного. Усе життя, що подарували один іншому. </span>
<span> Бен упевнений, що тепер вже "добереться до серця хлопчика". Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Але після пережитої драми льотчик знає, що нічого неможливого немає. Люди перевіряються в біді. Після того, що сталося, Бен упевнений: його син - справжня людина, гідна поваги. А це значить, що вони обов'язково стануть друзями. </span>
<span> Д. Олдрідж цим оповіданням дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри в людину, у її безмежні можливості.</span>