Я вельмі люблю сваю ў пакой, у якой мне вельмі зручна і камфортна. Сцены ў маім пакоі цёплага жоўтага колеру, на падлозе мяккі пухнаты дыван, а на столі зорнае неба (калі выключаеш святло, зорачкі яшчэ доўга свецяцца вясёлымі агеньчыкамі). Пакой ўмоўна падзелена на дзве паловы-спартыўную і вучэбную. У вучэбнай часткі-пісьмовы стол, настольная лямпа, крэсла, на сцяне-кніжныя паліцы. Кніг шмат, а з кожным годам становіцца яшчэ больш. Але калі я прыходжу дадому, то часта на маім стале "спяць стомленыя цацкі», а кніжкі стройнымі радамі пакінулі звыклыя месцы. Гэта значыць, што ў маё адсутнасць у маім пакоі гуляла малодшая сястра.
<span>Весна, долго задерживаемая холодами, вдруг началась во всей красе своей, и жизнь заиграла повсюду. Уже голубели пролески, и по свежему изумруду первой зелени желтел одуванчик... Рои мошек и кучи насекомых показались на болотах; за ними вдогон бегал уже водяной паук; а за ним и всякая птица в сухие тростники собралась отовсюду. И все собиралось поближе смотреть друг друга. Вдруг населилась земля, проснулись леса, луга. В деревне пошли хороводы. Гулянью был простор. Что яркости в зелени! Что свежести в воздухе! Что птичьего крику в садах!</span>
Да,я сильно е помню,но вроде бы одну...
З<u>б</u>удаваць (прыстаўка з-), с<u>п</u>іленага (прыстаўка с-), з<u>р</u>убленага (прыстаўка з-), с<u>п</u>ляталі (прыстаўка с-), з<u>р</u>абілі (прыстаўка з-)