Що він був дуже добрим,лагідним та дружелюбним хлопчаком.
Дз в,і н к о з и м а с м , і й е т , с , а й а б л у н , а б у р,а н л:, е
Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.
У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його «внутрішній секрет». Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками. Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі. Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: «Готові на будь-який огонь!»
Ответ:
Коли говорять «біла ворона», мені насамперед спадає на думку ім’я Петра Григоренка – знаного совєтського генерала, який проміняв кар’єру та привілеї на долю політв’язня і вигнанця через те, що обстоював права «якихось кримських татар». Або Катерини Білокур, яка також була у своєму оточенні білою вороною. Адже замість того, щоб опікуватися господарством і родиною, як це належить порядній сільській жінці, все життя малювала якісь чудернацькі картини.
Вислів «біла ворона» на означення рідкісних, особливих людей вперше вжив давньоримський поет Ювенал. Відтоді цей образ увійшов у багато мов, і в українській також звучить цілком природньо. Отже, «біла ворона» – це людина, не така, як усі. Вона може не так виглядати, не так себе поводити, а головне – мислити не так, як усі. Характерними рисами таких людей є самобутність і самодостатність, стійкість до зовнішніх впливів і закритість свого внутрішнього світу. У психології їх іще називають нестандартними особистостями і відносять до категорії маргіналів, тобто тих, хто не вписується у жодні існуючі інституції. Прямої загрози для звиклого до стереотипів суспільства вони не несуть, але своєю несхожістю і непередбачуваністю насторожують і дратують багатьох. Тому обережний соціум намагається або повернути цих людей до «нормального стану», або виштовхати, ізолювати їх. Тож все як у світі пернатих.
Особливо гостро статус білої ворони відчувається у дитячому і підлітковому віці. Адже підлітки, перш ніж прийти до індивідуальності, переживають період «стадного почуття», коли дуже важливо бути таким, як усі. Тому нестандартна дитина дуже болісно сприймає, коли її не приймають у колектив однолітків. Нерідко з цією проблемою стикаються і обдаровані діти.
Зрозуміло, що насмішки, глузування, несприйняття чи відторгнення нестандартних людей соціумом суттєво ускладнює їм життя. Але чи варто на догоду отим суспільним стереотипам підганяти свою унікальну особистість під загальноприйняті шаблони? Адже і науку, і мистецтво, і, зрештою, всю цивілізацію рухають вперед саме «білі ворони». Навіть у бізнесі нестандартний підхід часом може привести до значного успіху. Складніше – в політиці. Але, можливо, нинішні негаразди в цій сфері пов’язані саме з нестачею «білих ворон»?