1.Возний розмовляє з Наталкою і розповідає про свою любов. 2.Возний зустрічає пана виборного і розповідає йому про Наталку та просить йому допомогти вмовити Наталку. 3.Мати розмовляє з Наталкоюі вмовляє її забути Петра, але у неї нічого не виходить. 4.До Наталчиної хати приходить пан виборний Макогоненко і розповідає про пана возного. 5.Наталка сумує за Петром. 6.Микола розмірковує про своє сирітське життя і козацтво. 7.Микола зустрічає Петра. 8.Микола з Петром зустрічають пана виборного з паном возним в якого рука повязана рушником і Терпилиху та підслуховують їхню розмову. 9.Микола здогадується хто такий Петро і що Наталка засватана. 10.Микола вмовляє Наталку, щоб та зустрілась з Петром. 11.Возний, виборний і Петро розмовляють про театр. 12.Наталка з Петром зустрічаються і розмовляють. 13. Терпелиха, вибоний і возний бачать Петра з Наталкою. <span>14.Спочатку Петро відступається від Наталки, але потім пан возний вирішує відмовитись від Наталки на користь Петра. </span>
Повість А. Чайковського «За сестрою» була написана в 1907 році й відразу ж здобула широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка й села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі. Але мені сподобалося те, що «За сестрою» — не просто твір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірність і мужність. Головний герой повісті — підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Думаю, що в майбутньому з Павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.
«Я поклав собі за ціль мого життя, — переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався», — писав А. Чайковський про свою спадщину. Вважаю, це вдалося письменникові в повній мірі, оскільки повість «За сестрою» — чудовий твір! Окрім того, що дуже цікавий, він містить у собі важливу думку — необхідно бути мужнім, чесним, добрим і любити свою родину й рідний край.
Тема: розповідь про порив душі поета, про те, як він старається здолати труднощі
Ідея твору: змалювання суму головного героя
Епітети: життя земного, чорний сум, безмовний жаль, скитськи перелоги, північний сніг, недосяжна мрія, гострий біль, строгий стиль, ясна дзвінка закінченість.
Метафори: рапсодії й екологи дзвонять, жаль нафіг, потік не знайде спромоги, сонета тішить дух, сонета відроджує.
Ох, пожовтіли дерева,
Гойдаються На вітрі.
Ох, канікули завжди
Швидко так закінчуються!
Ох, скучив, повірте,
Більше чекати я не можу!
До засмаглим одноклашкам
З голосним криком я біжу.
Так, хлопці, дано наказ,
Повертатися треба в клас.
Ми давно мріяли про те,
Тільки ретельно приховували!
Я підріс на сантиметр,
А Вітьок - на цілих п'ять.
А Лариска розтовстіла,
Цілим класом не обійняти.
Не страждай ж ти, Мила,
Що всі букви забула!
Я ж креплюся, що є сил,
Хоч всі цифри забув.
Ох, художниця ти, Осінь,
Навчи так малювати.
Я тоді в твоїй роботі
Тобі буду допомагати!
Повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми — матір'ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик . Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо Михайлика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати.Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. Він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав все, що зміг знайти в селі: "Кобзаря", "Робінзона Крузо", казки. Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси, делікатності і благородства. Мені сподобався Михайлик своєю чистотою сприймання світу, добротою, чуйністю. Він весь такий відкритий до добра, готовий пізнавати світ і бачити тільки світле, хороше в житті.