Чіпка виріс «безбатченком», «байстрюком». Рано він почав відчувати несправедливість. Сільські діти насміхалися, не приймали до гурту. Коли підріс, пішов у найми. Сім'я жила у страшних злигоднях та нестатках.Від природи чулий до людського горя, обдарований і діяльний, Чіпка наділений розумом і великою внутрішньою енергією. Якщо йому на життєвому шляху доводиться спотикатися і падати, то причиною цього стають не вроджені якості, а нестерпні соціальні умови.<span>Чіпка належить до тих сильних натур, які не зносять у покорі гніт, а повстають і борються проти будь-якої несправедливості.
</span>Максим не був кріпаком, проте «бунтував» проти всього, що гнітило. Мав одчайдушну вдачу, нікому спокою не було в селі від нього. Батьки віддають Максима в солдати.Душа просила волі. Солдатчина не тільки не виправила Максима, а поступово вбила все добре, що було закладено в його душі дідом Мироном. Максим стає на хибний шлях. Займається крадіжками, пияцтвом і гине безславною смертю.
Його енергія, волелюбна сила, розум не були спрямовані на захист громадських інтересів, соціальні умови не сприяли цьому.<span>Максим стає жертвою гнобительського ладу.</span>
Мова — найцінніший скарб народу Твори з мови
<span>
Багата і барвиста мова українського народу. У піснях, казках,
прислів’ях і приказках — життя і мудрість народу, його характер, мрії
про щастя.
Але скільки судилося пережити, щоб ми зараз, у XXI столітті, могли сміливо, без перешкод, спілкуватися нею.
Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть.
Наші дідусі й бабусі розказують нам, як її забороняли і знищували. І,
відверто кажучи, нашим можновладцям це майже вдалося. За довгі роки
кріпаччини, існування Радянського Союзу безліч шкіл з українською мовою
навчання перестали існувати. </span><span>
Історія України та її культура вивчалися лише з того боку, з якого
хотіли бачити їх керівники великої держави. Ми майже втратили своє
коріння, забули мову, бо перестали нею спілкуватися.
Сьогодні українська мова офіційно визнана державною мовою України. Але
довго ще будемо йти до того, щоб кожен житель України спілкувався
українською… Можливо, ніколи цього й не досягнемо. Але не слід опускати
руки, треба братися до роботи — відродження і становлення рідної мови, і
не слід чекати, поки це зробить хтось інший. Почнемо з себе, з
найменшого, що в наших силах, — почнемо спілкуватися нею. І тоді з
гордістю зможемо сказати:
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.</span>
.....
Леся Українка , мила дівчинка , чия доля склалася дуже трагічно . Але ця людина дуже багато значить для мене . Вона була дуже хорошим поетом і писала надзвичайно чудові твори . Вона заворожила мою душу своїми чудовими словами . Дуже багато її віршів є відомі і були перекладені на інші мови . Я Прочитав декілька її віршів і тепер не можу відірвати погляд від книги.
Мої враження від прочитаного Іван Сила.
Повинен бути текст на 10-15 речень!
Ось ілюстрація до вірша М. Вінграновського ,,Бабунин дощ"