Відважна: "Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю свою силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди."
Віддана: "Люди добрі, - благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтесь, прийміть нас до хати...Ви ж бачите - пропадаємо...Чоловіка мого постреляного, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях..Я вам оддячу, я вам одроблю...Візміть усе, що маю..все...та не кидайте нас...Ось нате..."
Портрет: яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури
Думки, почуття, переживання: волелюбність, вірність простої жінки.
Риси характеру: вірність, самовідданість, хоробрість, відвага, сила духу, ненависть до гнобителів, щирість, душевність, здатність на самопожертву, оптимізм, енергійність.
1. Страшна дань.
2. Винахідлива князівна.
3.Пошуки рятівника.
4. Вмовляння
а) послання старих
б) прийшли молодші
в) малі діти розчулили Кирилу
5. Вимоги Кожум"яки.
6. Бій.
7. Порятунок Київа та князівни.
У сучасному світі людина завжди намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості, захищаючи добро, правду, справедливість. Як персонаж твору, так і людина опиняється в конфліктних ситуаціях і мусять самі вирішити, обрати власний вірний шлях.Тому герой твору Б. Харчука «Планетник» повсякчас прагне довести людям свою щирість, доброту, чуйність, але вони не завжди її сприймають. Всі життєві негаразди люди пов'язують з Планетником — представником, на їх думку, нечистої сили. Сам герой твору, перебуваючи в ув'язненні, не страждає від того, що йогоспалять; Планетник жалкує через те, що не встиг злетіти у небо, не встиг... пізнати більшого, щоб і далі творити добро на благо інших.Для Планетника головним у житті є: любов до людини праці, сам він «ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтиравснігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв». За допомогою цього образу Борису Харчуку вдається виховуватпочуття поваги, любові до природи, її краси; прагнення робити людям добро, надавати безкорисливу допомогу.
Історична поема – ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи.
приклад:
"Гайдамаки" - Т. Шевченко;
"Чи не той то хміль",
"Гей, не дивуйтесь, добрії люди" - М. Кривоноса
