Відповідь:
Як відомо, першим прозовим твором Квітки-Основ'яненка була повість „Маруся” - один з яскравих зразків українського сентиментально- реалістичного письма. 1833 року письменник заявив: „Я написав „Марусю“ і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися”. Пізніше він ще раз наголосив на причинах написання цього твору: „Щоб довести одному, який не вірив, що малоросійською мовою можна написати ніжне, зворушливе, я написав „Марусю“”.
Чому, на вашу думку, потрібно було доводити ці можливості української мови?
Ця повість вивела в літературу простих селян-трудівників і, що важливо, оповідача - мудру, кмітливу й спостережливу людину з народу на ймення Грицько Основ'яненко. Ми ніби слухаємо досвідченого старожила Харківської губернії, неквапливу, довірливу, барвисту розповідь людини, звиклої розважати своїх слухачів нескінченними байками та переказами.
ПАМ'ЯТАЙМО! Повість „Маруся” була написана Квіткою-Основ'яненком 1832 року і стала першим великим прозовим твором нової української літератури.
Розв'язка твору трагічна - герої помирають: спершу Маруся, не дочекавшись коханого із заробітків, згодом і Василь, який, повернувшись і довідавшись про трагедію, постригся в ченці і також невдовзі помер. Сюжет твору пронизаний мотивами фольклорних пісень і балад про трагічне кохання, яскраво й рельєфно постають національні звичаї, традиції, обряди.
Головні герої твору (подані автором ідеалізовано) Маруся і Василь втілюють найкращі людські якості, що цілком відповідало ідеалам самого автора. Маруся була „і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще к тому тиха, і смирна, і усякому покірна”, „до усякого діла невсипуща”. А ще „висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона...”. Правила сентиментального письма вимагали основну увагу зосередити на зображенні почуттів і переживань героїні. Тож її монологи розкривають неповторний внутрішній світ молодої дівчини - глибокий, багатий, красивий......
.
Пояснення:
Якщо щось незрозуміло пиши в коменти