Повесть возникла из анекдота о бедном чиновнике,потерявшем свое ружье, на которое достаточно долго копил денежные средства.
1. Построена за порогами Днепра
2. Казак- свободный человек. (Прости, что на украинском, нет времени переводить) <span>Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп'яхом» на коні сидіти, виконувати бойовий гопак (або його ще називали «січев'юн»), розвивав силу й спритність. Гопак колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця. </span>
<span>І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з'їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту (2 пляшки) горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. </span>
<span>Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у складних ситуаціях. </span>
<span>Загалом же навчання в козацьких школах тривало досить довго, і навчання було всебічним: козак повинен був не тільки бути неперевершеним воїном, але так само знати грамоту, основи астрономії, медицини. Усім відомо, що кожен козак мав вірного друга — коня, тому кожен доглядав свого вірного товариша і при потребі лікував його. Тож знання з ветеринарії також слід було засвоювати. Кепський козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати. А більших дотепників, ніж козаки, на той час важко було зустріти. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося стикатися з різними країнами, а почасти козаки ще й наймалися, щоб використати своє вміння воїна. </span>
<span>Тож козаком бути — це почесно, але стати ним — надзвичайно складно.
</span>
3.Гуляли, веселились, пили горелку
4.Ответ во втором пункте
5.<span>Будь-які суперечки, які виникали між козаками, виносились на суд. Суд у козаків був словесний, але зі здоровим глуздом. Суддями була військова старшина. Головним суддею вважався кошовий отаман (його вирок не підлягав апеляції до Гетьмана). </span>
<span>Злочинець і постраждалий викладали перед суддями суть справи, після цього виносився усний вирок який і припиняв усі чвари й непорозуміння. Перед суддями усі були рівними. </span>
<span>Покарання були різними, в залежності від характеру скоєного злочину. За що карали: </span>
<span>- Вбивство побратима </span>
<span>- Крадіжку </span>
<span>- За зв'язок з протилежною статтю </span>
<span>- За содомський гріх </span>
<span>- За зухвалість щодо старших за званням </span>
<span>- За кривду жінки </span>
<span>- За пияцтво під час походу </span>
<span>Найтяжчим злочином було вбивство козака. За це, вбивцю прив’язували до вбитого і ховали разом з ним. За даними істориків таких випадків на Січі було зафіксовано не більше десяти. </span>
<span>Також смертною карою "віддячували” за крадіжку у козака. Але смертної кари можна було минути, якщо яка-небудь жінка одружиться з цим невігласом. У такому випадку крадія відпускали на всі чотири сторони, але він більше ніколи не мав права ступати на Січ Запорізьку. </span>
<span>Неминуча смерть чекала на того хто скривдить жінку. Адже такий злочин «знеславленню усього Війська Запорізького служить». Таке ставлення до жіночої постаті говорить про високу мораль козаків. Ніде, у XVIII ст. не можна було зустріти такої поваги до жінки як у козаків. </span>
<span>Крім смертної кари для покарання злодіїв використовувались й інші методи покарання, такі як: </span>
<span>- прив’язування до гармати на площі; </span>
<span>- шмагання нагаями під шибеницею; </span>
- дуель, коли виникали взаємні сварки.
<span>Досить часто для того, щоб уникнути покарання, використовували страхування. У випадку події, котру зазначали як страховий випадок, козак, котрий був застрахований, уникав покарання, а страхова компанія, як правило, жидівська, виплачувала страховку. При цьому розрахунок відбувався відповідно до встановлених шляхтою і жидами ставок. Досить швидко козаки створили власні січові страхові товариства.
</span><span>
Они были строгими, но справедливими.</span>
Явным символом в творчестве поэта является тоска. Она имеет очень много трактовок в самой лирике и в критической литературе о поэте. К примеру, строчки из стихотворения“Стальная цикада”: Я знал, что она вернется
<span>И будет со мной – Тоска. </span>
<span>Звякнет и запахнется </span>
<span>С дверью часовщика… </span>
<span>Сама же “тоска”, описывается, как живое существо. Все вышесказанное доказывает, что лирика И. Ф. Анненского во многом соотносится с символизмом, но поэт своеобразно преломляет в своем творчестве это течение. </span>
<span>Звякнет и запахнется, </span>
<span>И будешь ты так далека… </span>
<span>Молча сейчас вернется </span>
<span>И будет со мной — Тоска. </span>
<span>Образ больного, слабеющего сердца, продолжающего свою мучительную, безостановочную работу изо дня в день, готового бороться за жизнь до последнего. </span>
<span>Сердца стального трепет </span>
<span>Со стрекотаньем крыл </span>
<span>Сцепит и вновь расцепит </span>
<span>Тот, кто ей дверь открыл… </span>
<span>Бег часов, ускользание мгновений в страшное ничто, маятник-сердце, "шелест крови, голос муки", тоска "стальной цикады": </span>
<span>Я знал, что она вернется </span>
<span>И будет со мной - Тоска. </span>
<span>Звякнет и запахнется </span>
<span>С дверью часовщика... </span>
<span>Тоска все о том же: о том, что "тяжек жизни свет по рытвинам путей"; что любовь поэта "безлюбая - дрожит, как лошадь в мыле", а вся нежность ее только "колдуньина маска"; что "черной весной" мутная изморозь льется на тление, а осень спрашивает: "А ты? когда же ты? - на медном языке истомы похоронной"; о том, что мир нездешний, "тот мир - лишь миг с его миражным раем", а здесь в миражной яви "лишь мертвый брезжит свет", и остается одно: "до конца все видеть цепенея" и ждать, когда "распахнется дверь"... </span>
<span>Стихотворение состоит из 6 строф. </span>
<span>Размер-трехударный дольник. </span>
<span>Стопа:разносложная с ударением на разных слогах.</span>
Нещодавно я прочитала п'єсу Г. Ібсена 'Ляльковий дім',що дуже мене вразила і залишила в роздумах на деякий час. Читаючи, я проводила паралелі між собою і головною героїнею Норою. Я разом із нею думала,як вчиню в той,чи іншій ситуаціях.
Для менете цей твір дороговказ,що вчить не поспішати дорослішати і вибирати лише правильних та достойних людей поруч. Родина Хельмерів гралася в почуття,а несправжність відносин дивувала,як люди навколо не помічають цього ліцемірства. Нора справді кохала Торвальда,і саме через це поставила свою честь під загрозу,підписавши докменти підписом батька. Жінка хотіла врятувати чоловіка від хвороби,адля цього потрібні були гроші. Дівчина розуміла,якщо омана розкриється,то Торвальд буде дуже злий,не звертаючи уваги на добрі наміри. Дізнавшись про махінації дружини,замість підтримки, Нора отримала лише гнів і непорозуміння з його боку. Насправді ж Торвальд хвилювався за свій статус,за те,як до нього ставитимуться люди. Після моралей та криків,людина,що розповіла таємницю Нори пообіцяла не розголошувати про це,одразу ж чоловік змінився,пригорнувши до себе жінку і вибачаючись казав,що все буде добре. Зрозумівши,що Торвальд не цінує Нору і не рахується з ії думками,а просто співіснує,неначе з лялькою-вона пішла. Нора хотіла побачити справжнє,вільне життя і знайти себе,в чому я ії підтримую.
Через відкритий фінал,у кожного будуть свої думки,щодо вчинку і майбутнього Нори. Але після прочитання,я зрозуміла-це одна з найкращих п'єс,яку я читала.Вона вчить нас бути із тими людьми,хто нас цінує і поважає,а не нехтує нашими почуттями і думками
