- Добрий день, Лариса Степанівно!
- Доброго дня!
- Ви що, не впізнали мене?! Я ж Сергій Кравчук з 11-В !
- О-о-о! Тепер пригадала! Бешкетник з останньої парти, як же тебе не згадати!
- Лариса Степанівно, стільки років пройшло, а ви майже не змінилися!
- А ти, Сергійко, змінився! Став мужнім і вихованим хлопцем! Мабуть вже і сім*я є?
- Так, авжеж! Дружина і донька, яка цього року піде у перший клас.
- Та невже? Як чудово. З нетерпінням будемо на неї чекати у нашій школі і бажаю їй великих успіхів у навчанні!
- Дякую, Лариса Степанівно! Був дуже радий Вас побачити!
- І я, Сергію, рада була нашій зустрічі! Щасти тобі!
- До побачення!
Які риси характеру я хочу в собі виховати
<span> Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною. </span>
ЛОХИ́НА<span>, и, ж. Кущова рослина родини брусницевих з темно-синіми їстівними ягодами; голубика.
</span>ОПА́СИСТИЙ<span>, а, е. Товстий, огрядний. </span><span>Гладка, опасиста, здорова,
</span>