Прокидаєшся— [п р о к и д á й е с':а] — 11 звуків, 11 букв.
Родина - це рідні тобі люди які зроблять усе для тебе .Та дещо я й сама ( сам) повнний робити що б допомогти близьким . Мої обов'яки такі:
1,2,3 і тд пишеш тут свої обов'язки
Я виконую свої обов'язки та й ще з цим я допомагаю навіть якщо не зобов'язаний
<u>Дітлашня-<em>діт/лаш/ня-3 склади,3-ій склад наголош.,[д'ітлашн'а]</em>.</u>
[д']-пригол.,парн.,дзвінкий,м'який.
[і]-голосн.,ненагол.
[т]-пригол.,парний,глухий,тверд.
[л]-пригол.,непарн.,дзвінк.,тверд.
[а]-голосн.,ненаголош.
[ш]-пригол.,глухий.,шиплячий,тверд.
[н`]-пригол.,непарн.,дзвінк.,м'який.
[а]-голосн.,наголош.
----------------------------------------------------
8 букв, 8 звуків
<u>Cуниця-<em>су/ни/ця-3 склади,2-ий склад наголош.,[суниц'а]</em>.</u>
[с]-приголосн.,парн.,глух.,тверд.
[у]-голосн.,ненаголош.
[н]-пригол.,непарн.,дзвінк.,тверд.
[и]-голосн.,наголош.
[ц']-пригол.,непарн.,глух.,м'який.
[а]-голосн.,ненаголош.
-----------------------------------------------
6 букв, 6 звуків
Можна використати пейзажну лірику...це наприклад вірш Лесі Українки <u>"Хвиля":</u>
Хвиля йде,
вал гуде —
білий, смілий, срібний, дрібний,
нападе
на сухеє баговиння,
на розсипане каміння,
білим пломенем метнеться,
стрепенеться,
скине з себе все, що ясне,
й гасне...
Хвиля смутна,
каламутна,
вже не ясна, вже не біла,
відпливає посумніла,
мов до гробу.
Із плачем до себе горне
баговиння тьмяне, чорне,
мов жалобу.
І зітхає,
і втихає,
рине в море величезне
й чезне...
Чи вона
йде до дна?
Може, буде там покірно,
мов рабиня, тихо, вірно,
колихать малі молюски,
гаптувать прозорі луски,
на коралі класти карби,
вартувати морю скарби,
і слугою
під вагою
там вона довіку стане
й не повстане?
Чи полине
межи сестри, межи милі,
вільні хвилі,
розтечеться, розпливеться,
знову сили набереться,
потім зрине
і гучна,
і бучна,
переможно валом сплесне
і воскресне?
Або такий:
Коли прийшла весна
напоєна цвітучим ароматом,
веселим щебетом пташок,
яскравим сонцем оповита
то стрепенулась я,
підняла голову до сонця, всміхнулася
і легкою, веселою ходою
пішла дивитися дива.
А диво скрізь:
промінчик сонця блиснув над водою-
і ожила ріка
роси краплина покотилась по травинці-
ожив весь луг
вітрець веселий колихнув деревце-
і зашумів весь ліс
у мами на руках всміхнулася дитина-
і задзвенів весь світ...
Як гарно жити, дітей ростити,
любов пізнати
і не спіткнутись, не упасти,
додолу очі не опустити
Весь світ любити
і жити, жити, жити...
Ще можна взяти вірш Шарля Бодлера "Вечорова гармонія" (зі світової літератури)