1..Канючили мало не щодня.
2.І собі докидав тато.
3.Сіли на шию.
4.Ми могила.
5.Страшно, аж мороз по шкірі.
6.Беру бабусю на себе.
7.Усі повмирають од заздрощів.
Враги гоблины, волки.
друзья гномы , орлы , Гэндальф .
к врагам отношусь , они злыми , всегда создавали беды для друзей.
друзьч помогали в беде, ловкие , храбрые.
Навчися слухати, і ти зможеш отримати користь навіть з тих, хто говорить погано.
Плутарх
Ясність – головне достоїнство мови. Аристотель
Найбільше з достоїнств оратора – не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно.
Цицерон
Коли
ти хочеш показати твоєму співрозмовникові в розмові якусь істину, то
найголовніше при цьому – не дратуватися і не сказати жодного недоброго
чи образливого слова.
Епіктет
Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш.
Клавдій
<span>...Ти тільки вчися говорити,
До мови серцем пригорнись.
Щоб українцем в світі жити —
Ніколи мови не зречись.
Бо той, хто зрікся свого слова,
Він другосортний має лик.
А в кого в серці рідна мова,
Той дуже мудрий чоловік!</span>
© Н. Красоткіна
<span>
Народна мудрість</span>
Яка головонька, така й розмовонька !
Умієш говорити – умій слухати .
Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути .
З пустого в порожнє переливати!
Наговорили, що наварили, а глянь – аж нічого.
Багато наговорено, та мало сказано.
<span>Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не
затикай.
Мовчанка гнів гасить.
Менше говори — більше вчуєш.
</span>
Це своєрідний такий авторський засіб, щоб читач звернув увагу на певну ідею. Потім ця ідея глибше розкривається у ході твору, а під кінець ще раз підкреслюється.