1) Моя бабуся, коли готує страву, просить мене їй не мішати.
2) Я вважаю, що не можна заважати тому, хто працює.
3) Сьогодні пішов дрібний дощ, який вже зовсім скоро закінчився.
4) Дід викопав яму, яка була дуже мілка.
5) Того ранку світло витікало на подвір`я.
6) Йому буде дуже соромно, якщо уся правда випливе.
7) Не треба переводити той шматок папіру.
8) Завтра ви будете перекладати з англійської мови.
9) Лікувати хворих - дуже відповідальна справа.
Заикаться, рисуешся,мылишся, чесаться, смеяться, смеёшся,попрощаться, защищаться, прощаешся, больше не знаю
1) лізти не в свої справи
2) передбачити щось
Спонукальні слова-речення виражають спонукання: наказ, заклик, прохання
тощо, одночасно вказуючи на емоційну реакцію мовця в певній ситуації. Функцію
таких речень виконують вигуки і близькі до них слова, зокрема геть, годі, гайда, гей,
марш, стоп, ура. караул, точка, шабаш, гвалт, цить, ну, ша, доволі та ін., наприклад:
Пані Наталя перша скочила з місця. — Гет ь! — скрикнула вона тонко й пронизувано. -
Геть!.. Вона ще дітей м ені поріже!.. Жени ї ї геть!.. (М. Коцюбинський); —Г оді! годі!
- кричав, переводячи духа, господар. — Музико! годі, перестань! (Панас Мирний); -
Отамане! — «Тут». — Гайда! (Б. Грінченко); — Матросе, Матросе, дивися! — «Цить»,
- відповів безгучним шепотом Матрос (І. Микитенко).
Своєрідними спонукальними словами-реченнями є звертання до свійських
тварин, наприклад: У дядька одна надія на коней: — Но, клят і! (Петро Панч); щ Тпру!
<span>Д е ж це ми? (С. Скляренко); — В йо! — спокійно гукнув на коня! (М. Стельмах).</span>
Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою-мариною володимирівною. Саме перший раз переступивши поріг першого класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. марина володимирівна була лагідна і привітна.Вона завжди допомагала нам у всьому. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька знову розповідала щось цікаве й захоплююче. <span> Зараз я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до марини володимирівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності. </span>