<span><span>Продзвенів</span><span>дзвінок</span><span>останній,</span>
<span>Настають</span><span>літа</span><span>дні.</span>
<span>Чекаючи</span><span>відпочинок</span><span>літній,</span>
<span>Дуже</span><span>радіємо</span><span>ми.</span>
<span>Вабить</span><span>в</span><span>поле</span><span>свіжий</span><span>вітер,</span>
<span>Дзвінко</span><span>соловей</span><span>співає.</span>
<span>Запустили</span><span>змія</span><span>діти,</span>
<span>Вітер</span><span>вдаль</span><span>його</span><span>несе.</span>
<span>Звиваючись</span><span>і</span><span>виблискуючи,</span>
<span>За</span><span>камінню</span><span>біжить</span><span>річка,</span>
<span>Дзвінким</span><span>шумом</span><span>заповнюючи</span>
<span>Довколишні</span><span>луги.</span>
<span>Будинки</span><span>зовсім не</span><span>сидиться</span><span>:</span>
<span>До сонця</span><span>хочеться</span><span>бігти,</span>
<span>Влітку</span><span>вдосталь</span><span>насолодитися</span><span>,</span>
<span>Стрибати</span><span>, плавати</span><span>і грати</span><span>!</span>
Татьяна Николюк <span>2007</span>
<span>(Я</span><span>закінчила перший</span><span>клас)</span></span>
Сімсот дев*яносто двома.
трьох тисяч п*ятсот шістдесят вісім
шість тисяч сто сорок дев*ять
сімдесяти п*ятьма
чотириста двадцяти трьом
... І жили вони разом довго і щасливо.. Ні в казці сказати ні пером описати.. Тут і казці кінець, а хто слухав молодець!..з тих пір жили вони довго і щасливо..По вусах хоч і бежало в рот ні краплі не потрапило
Довірлива дівчина, перебираючи двома пальцями скляне, із кряплями намисто , сказла що знає як його звати
2. захоплюючись спогадами дід казав що комарів було та дихати нічим
3. подумавши трохи над питанням, син відповів що людиною :\
4. соломыя запитала чи не пора ще ъм у дорогу
Іменник друг у місцевому відмінку однини- (на) другові
Я віддала другові своє морозиво.