<span>Моя улюблена тваринка це кролик її звати Кося.Вона дуже пухнаста.Колір шерсті в неї білий з коричневими плямами.Очі великі,та карі.Вона полюбляє їсти сіно,моркву,капусту та корм.Вуха в не ї довгі,вона дуже шустра.Хвостик куций ,біленький.Ядуже люблю свою косю!</span>
Кришталевої водички, блиснула шабелька, стоїть вона на краю села, дарує подорожнім цілющу джерельну воду
Кажуть, що людина за своє життя повинна посадити дерево, побудувати будинок і виростити дитину. Про будинки й дітей мені ще, мабуть, ранувато думати. А ось про дерева...
<span> Я не розумію, як можуть деякі хлопці обламувати на деревах живі гілки, калічити кущі. Ще коли я був зовсім маленький, мама, гуляючи зі мною, звертала мою увагу на красу природи. І могутній дуб-велетень, і кучерявий клен з п'ятипалим листям, і струнка замислена берізка — вони ж просто казкові істоти. Хтось колись посадив саджанці, доглядав їх. Скільки років минуло, перш ніж виросли ці красені! </span>
<span> Нещодавно у нашому дворі екскаватор випадково зачепив дерево і зламав його. Перед вікнами зробилося якось порожньо і незатишно. «Нічого, синку, — сказав тато. — Скоро ми посадимо тут молоденьке деревце». Тато нагадав мені, що пересаджувати дерева треба восени або навесні, коли дерево .ще спить. Адже завжди можна ненароком пошкодити його корені. </span>
<span> Одного осіннього ранку, поки я ще спав, тато привіз маленький прутик з декількома гілочками. Коріння було дбайливо обгорнуте мішковиною. Після сніданку ми вибрали місце у дворі, працюючи по черзі, викопали досить глибоку яму. Тато старанно розпушив землю. Я обережно тримав саджанець, тато обережно обсипав землею його корені. Ми трохи вирівняли стовбур, досипали решту землі, зробили лунку. Потім я полив наше деревце. Тепер залишилось лише чекати. </span>
<span> Навесні з'явилися бруньки, потім маленькі листочки спочатку на кущах, потім на деревах. Наше дерево стояло голе, наче мертве. Мені вже здалося, що воно не оживе. Але... Одного дня я побачив, що бруньки наче трохи набубнявіли. А потім... Не повірите, за одну ніч усе змінилося. </span>
<span> «Це буде красуня липа», — сказав тато, коли вранці ми побачили на дереві маленькі листочки. Отже, перше дерево у своєму житті я вже посадив. А якою прекрасною стане наша Земля, якщо кожна людина зробить те саме — посадить одне дерево, а ще краще — два або три!( выбери главное ) </span>
Узимку я відпочивав в Карпатах і побачив цікаву пташку. Я ніколи раніше не зустрічав схожих на неї тому попрохав знайомих розповісти про неї. Це виявився шишкар, далі я напишу, що мене вразило з їх розповіді.
Виявляється, що шишкар - це рідкісний залітний зимовий птах, що в Україні мешкає переважно в північних областях. Ще їх називають птахами-циганами - за схильність до тривалих кочівлі і північними папугами - за яскраве забарвлення, попугайскій дзьоб і здатність лазити по гілках. Шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють підвішуватися до шишкам вниз головою і короткий глибоко вирізаний хвіст.Крім хвойних насіння шишкарі живляться бур'янами та насінням соняшника, іноді комахами.
Ще мені було цікаво дізнатись про те, що шишкарі добре співають, тому іноді їх тримають у клітках.
