<span>Він йшов по мальовничому березі річки, насолоджуючись її красою. </span>
<span>Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою. </span>
<span>Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів. </span>
Сонце заходило, заливаючи усе навколо червоним проміням.
Він уважно слухав, посміхаючись час від часу.
Поет читав свої вірші, поступово запалюючи серця слухачів.
<span>Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду</span>
<span><span>Сонце, примкнувши вії, уже спускалося на землю</span></span>
<span><span><span> Ясний місяць зблід, засоромившися зірки та червоного ранку</span></span></span>
<span><span><span><span>Дністер тече, розштовхуючи гори</span></span></span></span>
<span><span><span><span><span>Насвиставшись між неба синіми берегами, вітер спати приліг</span></span></span></span></span>
Одні кажуть, що друзі перевіряються в біді. Інші наполягають на тому, що справжній друг той, Чи є місце заздрощам у товариських стосунках.
На мою думку, правильне і перше, і друге твердження. Адже справжній друг має і допомагати, і радіти за тебе. Та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. Бо той, хто не допоможе в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. А якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш.
<span>І тут ми плавно переходимо до заздрості. Те, шо заздрити не можна, знає кожен. Та от чи справді він ніколи не заздрить? Ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. А як щодо товаришів - вони ж не друзі. Але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.</span>
Зима прийшла і снігуря підхопила
Зима моя улюблена пора року. Дуже багато свят коли наступає зима.Пташки повідлітали, але я йду по алеї і бачу що на деревах сидять снігурі. Зіма немов малює на вікнах візерунки. Зима білосніжною ковдрою вкрила всю землю.
Зимою малечя катаеться на санках на лижах і багато багато ігор є зимою!
Моя улюбленна пташка це снігурь вона дуже красива. Мені подобаеться за нею спостерігати. Не хочю щоб зима кінчалась!
Зазвичай ми не звертаємо увагу на те, як ми нищемо рослини. Але ми завжди маємо розуміти чому вони так важливі для нас. Вони є легенями нашої землі та допомагають нам дихати. Як би не вони, життя на землі б не було. Перетворюючи вуглекислий газ на кисень вони дають нам життя. Ми маэм робити теж саме. Допомагаючи рослинам вижити у цому світі, ми допоможемо вижити собі.
Якось увечерi,коли сонце так красиво заходило, з -за кущiв з'явилися зграя чудових великих птахiв.Каченя нiколи не бачило таких прекрасних створiнь. Снiжисто-бiлi,з довгими гнучкими шиями-то були лебедi. Вони дивно закричали, махнули розкiшними бiлими крилами i полетiли у вирiй, за безкраї моря.