Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добр знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі,
Ходжу[х о дж у] 5 б.,4 зв.
Віджити[в'(апостроф)і дж и т и]
7 б.,6 зв.
Привіт, зимо, як ти? Давно не бачились. Чомусь твої сніги, морози і вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала добріша? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б залюбки поговорила з тобою за чашечкою какао. Здається, наша розмова затягнеться надовго. А потім, ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зимо, ти мене завжди повертаєш у ранє дитинство, у той час, коли школа не дошкуляла своїми домашніми завданнями і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли кидати б сніжками у чужих дітей і довго ховатися за стінами будинків, сміючись. Сподіваюсь, зимо, тобі теж весело...
Сьогодні я прожила день не марно. Чому? А тому що вранці, коли поспішала до школи зустріла стареньку , що несла важку сумку. Я допомогла їй і бабуся подякувала мені. А після уроків я нагодувала маленьке кошенятко, яке жалісно нявкало біля мого будинку. Я налила йому молока. Воно напилося та почало голосно мурликати. У мене настрій був чудовий! Як же небагато треба для щастя!
Мовби разом а само сабой окремо без дефиза