<span>У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні.
Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати.
На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються. </span><span>
</span>
День був сірий і похмурий, такий сірий, що плакати хотілося. Низькі хмари повзли над землею. Нудний лежав переді мною краєвид. Я йшов і йшов, а окові ні на чому було відпочити.
Нарешті я увійшов у невисокий молодий лісок. Попрямував зарослою та вузькою стежкою. Навколо стояли осики. Серед їх червонястого листу жовтими плямами виділялись берези та зеленіли дуби. Стежка спустилася у яр. Тут біг струмок з коричневою, немов густий чай, водою.
Глухо й безлюдно було тут. Я перейшов струмок по поваленому дереву.
За яром ліс став зовсім густий. Стежку оточували джунглі з сухої кропиви та ожини. Незабаром з’явилися кущі здичавілого бузку. Серед дерев заманячили колишні грядки. Значить, людина десь неподалік.
Я ледь видерся з гущавини на маленьку галявину. Тут стояв надійно захований будинок.
Дім мав кам’яний ґанок та дерев’яні колони, які колись давно були, мабуть, пофарбовані у білий колір. Будинок нахилився, як смертельно поранений, ніби ось-ось упаде. Дах був зелений, товстий від пухнастого моху. Могутні лопухи майже закривали двері.
Я зазирнув у сіре віконце. Хата здавалась похмурою й занедбаною. Одно слово, хатинка на курячих ніжках. Бракувало хіба що Баби Яги.
БесідаДо якого типу мовлення можна віднести текст? (Текст розповідного характеру — в основі розповіді про мандрівку лісом, про те, як на лісовій галявині несподівано було знайдено старий будинок. Проте тут є елементи опису місцевості — старого будинку) Що дає підстави стверджувати, що опис місцевості створено у художньому стилі?Які художні засоби запам’яталися? (Епітети: червонястий лист, могутні лопухи. Порівняння: коричнева, мов густий чай, вода. Персоніфікації: стежка спустилася, струмок біг, будинок нахилився) Якої пори року відбувається описане у тексті? Що вказує на те, що це рання осінь? Яким настроєм перейнято початок уривка? Як змінився настрій персонажа наприкінці? Як ставиться герой твору до того, що бачить?
Орієнтовний планІ. Сірий та похмурий день.ІІ. У лісі.1. Заросла вузька стежка.2. Струмок у яру.3. Я перейшов струмок по поваленому дереву.4. Л іс густішав.5. Л юдина десь неподалік!ІІІ. Надійно захований на галявині будинок1. Стара будівля.<span>2. Бракувало хіба що Баби Яги.</span>
Ходила Оксана по полю
Ходила селом плітка, що у баби Гані корову вкрали
Кохання це дуже гарна та прекрасна рiч.
Дiти завжди загадують смiшнi бажання.
Вчитель задала дуже не зрозумiле питання.
Шахтарi здобувають в шахтахвугiлля аби нам було тепло та затишно.