Щоб бути щедрим, не потрібно мати великі матеріальні багатства.Можна просто роздавати своє душевне тепло.Щедрість-це душевний порив, який збагачує і того, хто отримує блага і того, хто ними обдаровує.Я дуже люблю дарувати комусь подарунки і на свято і просто так.Ну,коли на якесь свято то зрозуміло-так має бути. А коли даруєш просто так завжди ставлять запитання:"За що? А що ж за це має бути" "А ні за що" Щедрість має бути безкорисною. На мою думку, людина може вважати себе щедро, якщо їй приємніше давати, ніж отримувати.Коли комусь допомагаю, то відчуваю радість за те, що комусь зробила добре.Адже щедрість полягає не стільки в тому, щоб давати багато, скільки в тому, щоб давати своєчасно.
На небагатолюдній вулиці, далеко від центра міста, відкрився сучасний супермаркет. Зовні він нагадує споруди подібних магазинів, що розкидані по всьому місту. Але одна важлива відмінність все-таки є. Підприємці створили біля супер-маркета смерекову алею. Тут ростуть розкішні блакитні смереки. Вони однакові на зріст, пухнасті. У їхніх кронах вільно горобцям, синицям. Зрідка на верхівку присяде сорока. Часом вона нагадує флюгер; крутиться туди й сюди, невгамовно і рішить про щось своє, а потім, зірвавшись, раптово летіть геть. Горобці частенько сваряться із сороками, а голуби поважно походжають біля ялинок мозаїчними митами, щось викльовуючи з щілин, і приятелюють з горобцями.
Робітники супермаркету ретельно доглядають за ялинками. Обкопують навколо землю. Особливо багато клопоту у них перед Новим роком - треба стежити, щоб ялинки не постраждали від браконьєрів. Мені подобається гуляти цією алеєю. Я вітаюсь з кожною ялинкою, обережно торкаючись пухнастої гілочки, кажу: «Привіт, красуне!»
Ці блакитні смереки красиві у будь-яку пору року, але особливо - сніжною порою, коли на їхньому розложистому гіллі лежить біле покривало, а під самою верхівкою - ані сніжинки. Зелений хвойний намет надійно захищає землю біля підніжжя дерева від снігу.
Якось у цих красунь з’явилися суперниці. Це було під Новий рік, і у великій вітрині супермаркету були виставлені штучні ялинки; причому саме напроти живих лісових красунь. Вийшло своєрідне суперництво: хто ж кращий - рукотворні ялинки чи створені самою природою?
Штучні ялинки були вишукані, неначе причесані, їхні голки неприродно блищали у світлі вітринних ламп. Виглядали вони пихато, а розкішні різнобарвні кулі, що прикрашали пластикові голки, ніби посилювали штучність, ще більше давали зрозуміти, що це дерево не справжнє. Та покупцям було неважливо, що ялинка з пластику. Вони охоче купували їх як новорічний подарунок.
Проте справжні блакитні смереки бачили зірки, дихали морозним повітрям, спілкувалися з птахами. А штучні ялинки покірливо чекали на свою долю. Після свят ялинки з вітрини супермаркету прибрали, несправжні дерева упакували і відправили на склад до наступного свята.
Смереки біля супермаркету залишалися на своєму посту. Цікаво, подумав я,якби ці дерева могли відчувати смуток або радість, міркувати, як люди, як би ви поставилися до своїх штучних побратимів? Чи промовили б заповітні слова: «незаважайте знайомитися!»? А після Нового року чи сумували б за ялинками, які зникли з вітрин великого супермаркету?
<span>Я знову торкаюсь рукою прохолодної ароматної хвої і радію, що завжди зможу прийти на зустріч з цими зеленими красунями.</span>
Пропоную скласти такі речення з прямою мовою:
1. "Доню, підемо їсти!" - гукала мати з сусідньої кімнати.
2. Батько попросив Івана: "Подай, будь ласка, молоток".
3. "Я буду тобі винна", - сказала дівчина подрузі.
4. Мама спитала мене: "Ти підготувалась до контрольної?"
Сірий кіт із лавки скочив на поріг. Сірий(який?-означення) кіт(хто?-підмет) із лавки(звідки? обставина) скочив(що зробив?-присудок) на поріг (куди?-обставина)
