На - приставка дорожч- корень а - окончяние
Чому людина прагне волі? З давніх-давен український народ славився своїм волелюбством і прагненням до незалежності. Згадати хоча б Запорозьк Січ, яка до останніх днів свого існвання залишалася своєрідним острівцем волі українців.А слово"козак" в усі часи означало вільну людину і було антонімом до понять"кріпак", "раб","невільник". Споконвіку люди прагнули волі.Бо бути незалежним, вільним- це чи не найбільше щастя.Хоча сьогодні ми це щастя недооцінюємо, не розуміємойого цінності.І це наша головна проблема.Нашею волею ми повинні завдячувати нашим предкам.Вони більше розмілися на подібній філософії, прагнули реалізаціїї своїх прав, душевих потягів, здійснення мрій, пов"язаних із вільним, незалежним життям.Вони не шкодючи життя боролися за вільне майбутнє дітей, своїх нащадкі. Уже понад 10 років ми можемо пишатися своєю незалежністю, своєю самобутністю. Ми-молода нація своїй незалежності і суверенності, але така давня і слвана у своєму історичному походженні- стоїмо на шляху великих змін, перетворень, подальшого розвитку й самовдосконалення в різних напрямках. Ми- українці, волелюбна нація.Добре жити у вільній країні, хоча завжди існуватиме низка чинників, які не даватимуть людині бути абсолютно вільною.Це кошти, робота, обов"язки... А тому прагнення людини до волі ніколи не згасне.
Вважаю, що компроміс між такими важливими поняттями неможливий.
Чи може бути образа - трохи поганеньким вчинком? Не думаю, що на це будуть згодні ображені.
А брехня? Невже вона може вирішити хоч трохи проблему? Ні! Вона лише затягне її розв язання. Брехня-це зрада довіри. Але потім буде важко повернути втрачене.
Людина повинна берегти свою честь та совість. Неможливо бути трохи поганеньким, бо це значить, що в разі потреби готовий зрадити, збрехати чи вчинити погано. То що ж доброго залишається при такій умові. Хто хотів би мати такого товариша, що інколи може вчинити підло?
Добро та правда не бувають з відтінком зла та брехні!
<span> Не слід казати: «тітонько», «дядьку» до незнайомих людей. У звертанні до знайомих треба до слів «тітка», «дядько» додавати ім`я: «тітко Ніно!». Звертання «тьотя», «дядя» - не по-українському. Неприпустимо звертатись до однолітків на прізвиська: «Гей ти, вороно!» або «Колька» замість «Колю».</span><span>До старших за віком обов`язково звертайся на «Ви». Якщо вдома прийнято звертатись до батьків, до дідуся, бабусі на «Ти», то можна дотримуватись цієї форми, але традиційним в Україні</span><span> у звертанні до батьків є форма "Ви"</span>