-привіт подруго!
- привет
-що ти це кажеш?
-а шо я яне так сказала?
-ну ти сказала не привіт а привет і не що а шо.
- яка різниця?
- велика! ми поввинні любити т поважати нашу мову!
-Дійсно,я навіть не думала про це.спасибі тобі велике!
1)після громи, копитами- дзвінко.2)після кожного,. 3)після тріпоче.4)після здригнувся.5)після прекрасне.
Ответ:
Объяснение:
Пропоную скласти такий веселий діалог:
- Привіт, Оленко. Як
справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.
- Привіт, Марусю, все
добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?
- Чого це пізно? Зараз же
сьома ранку!
- Ти помиляєшся, Оленко.
Зараз сьома вечора.
- Та невже. І дійсно, на
телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.
- Як ти могла ранок з
вечором переплутати?
- Сьогодні після
тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.
- То ти й поснідати
встигла?
- Уяви, так. Оце дивна
історія сталась.
- Навпаки не дивна, а дуже
весела. Вертайся скоріш додому, бо скоро
стане темно. Та й школа вже зачинена.
- Дякую, дуже добре, що
тебе зустріла. На все добре!
- Бувай
<span><span>
Білі Дзвіночки
Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів. Він не
міг відірвати очей від Конвалій. Хлопчик простяг руку, щоб зірвати
квітки.
Квітки прошепотіли хлопчикові:
— Хлопчику, навіщо ти нас хочеш зірвати?
— Ви мені подобаєтесь. Ви дуже гарні, — відповів хлопчик.
— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.
Хлопчик
подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й
на білу хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивовижно красиве.
Хлопчик все це відчував, але сказати не міг. Він стояв біля Дзвіночків
Конвалій, зачарований красою квітів.
</span></span>
1. Іменники змінюються за родами,числами,відмінками
2.-
3.добро-зло,воля-неволя,щедрість-скупість,боягузтво-сміливість
3.У реченні іменник може виконувати функції підмета, додатка, іменної частини присудка, неузгодженого означення та обставини.