Я ніколи не мріяла стати директором школи, оскільки, як мені здається, це дуже складна і відповідальна робота. А ще вона дуже нервова. Треба продумати геть усе: і щоб вчителів на школу вистачало, і щоб розклад уроків не мав накладок, і просто, щоб усі (вчителі, учні та їхні батьки) були задоволені. А це непросто.
І найменша іскорка зродить найбільший вогонь.Найліпший генерал-то мороз.Чим повніший колос,тим нижче хилиться.Досвід кращих поважай-збереш добріший урожай.Кривого дерева в лісі найбільше.Своя піч найліпше гріє.Дружба-найбільший скарб.
<span>У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі.</span>
<span>Відомо, що з молодих літ пов’язав він свою долю з козацтвом. У різних документах ч ас од ч асу натрапляємо то на військового осавула Петра Калниша, то на військового суддю. Він входить до складу авторитетних депутацій Січі, які відстоювали перед російським царем козацькі права. 1761 року його, людину вже похилого віку, обрано кошовим отаманом. Очевидно, й у цьому віці Калнишевський не втратив сили і здоров’я (а було ж йому на той ч ас уже сімдесят літ!), бо немічних людей ніхто й ніколи не обирав на Січі проводирем.</span>
<span>Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Як свідчать сучасники, він справді відзначився в ч исленних баталіях і особистою хоробрістю, і мудрим керівництвом. Очолюване ним козацтво показало високе володіння воєнним мистецтвом.</span><span>
</span>
