Він немов би знає, що з нами може статися велике лихо.
Вона немов би знає мене з пів слова.
Ромашка
Мені дуже подобається ромашка. Це - скромнка польова квітка. Вона росте на високому гнучкому стебельці. Її голівка - наче маленьке жовте сонечко. Воно тягне до нас свої біленькі промінчики. Листя ромашки - ніби зелене мережево. Яка чудова ця квітка!
Однієї - одн'ійейі - 6б., 8зв., 4 скл.
0-=0=0=0
що - шчо - 2б., 3зв., 1 скл.
--0
тихий⇒ неголосний, приглушений<span> (спів, гомін); </span>тихий⇒ повільний, неквапливий<span> (течія, їзда); </span>тихий⇒безтурботний, спокійний<span> (життя, радість).
</span><span>
</span>
Брат писав тому від чоловічого роду.<u />
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.