Вы ожидали треска и грохота, но ничего неслышите, кроме глухого, однозвучного шума, похоже-го на очень отдаленный гром. Вместо чудовищнойломки, столкновений и дружного натиска, вы видитебезмятежно лежащие, неподвижные груды изломан-ного льда, наполняющего всю реку от берега до берега.Поверхность реки изрыта и взбудоражена, точно поней прошелся великан-пахарь и тронул ее своим гро-мадным плугом. Воды не видно ни капли, а только лѐд,лѐд и лѐд. Ледяные холмы стоят неподвижно, но у васкружится голова, и кажется, что мост вместе с ва-ми и с публикой куда-то уходит. Тяжѐлый мостмчится вдоль реки вместе с берегами и рассекаетсвоими быками груды льда. Вот одна большая льдина,упершись о бык, долго не пускает мост бежать отнее, но вдруг, как живая, начинает ползти по быкувверх, прямо к вашему лицу, словно хочет проститьсяс вами, но, не выдержав своей тяжести, ломается надва куска и бессильно падает. Вид у льдин грустный,унылый. Они как будто сознают, что их гонят из род-Диктант как прием обучения орфографии, пунктуации, развития речи учащихся16ных мест куда-то далеко, в страшную Волгу, где,насмотревшись ужасов, они умрут, обратятся в ни-что.Скоро холмы начинают редеть, и между льди-нами показывается темная, стремительно бегущаявода. Теперь обман исчезает, и вы начинаете видеть,что двигается не мост, а река. К вечеру река уже по-<span>чти совсем чиста ото льда.</span>
Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.
Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!
Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.
Яка людина_ така в неї мова
Всі ми дуже багато знаємо про цей вислів,але не всі його розуміємо до кінця...
Якщо покопирсатись в історії ,о можна знайти багато фактів як правильна вимова та чиста(без суржиків і росіянізмів) мова вирішувала подальшу долю людиини.Наприклад,ті самі норманці через те ,що людина говорила не французькою ,а англійською чи саксонської могли вбити....Але давайте відійдемо від історії та всіляких завоювань і розберімось в значенні виразу.
На мою думку ,вислів означає ,що як висловлюється та як вона говорить має велике значення .Тому що зустрічають по одягу,а проводжають по розуму....
Надіюсь вистачить??
Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року.
Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках.
Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки.
Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.