На Закарпаттi э безмежний лiс,в ньому багато рiзноманiтних дерев.
Вченi винайшли безшумний вентилятор.
На безлiсiй сторонi стояв будинок.
<span>Людина дуже любить природу і практично не може без неї жити. У цьому немає нічого дивного, якщо не забувати про те, що сама людина є невід’ємною частиною природи. Відповідно, лише перебуваючи на природі, вона може в повній мірі з нею з’єднатися, обмінятися з нею енергією і відчути приплив сил. У кожної людини є місце, яке вона вважає своїм улюбленим куточком природи. Звичайно, винятком з цього правила я не є. У мене точно так само є певне природне місце, де я відчуваю себе найкраще, і де, на мою думку, природа проявляється найкращим чином.
</span>
Пшениці,пшеницю,пшеницею,на пшиниці.
Апетиту,апетитові,апетитом,в апетиті.
Абрикосу,абрикосові,абрикосом,на абрикосі.
Апельсина,апельсинові,апильсином,на апильсині.
<span>Добра дитина – це чуйна і обачна людина, яка вміє бачити прекрасне і робити добро. Вона не прагне виділятися, хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди. Ця людина вміє творити. Не важливо, що. Але те, що вона робить, завжди естетично виразне. Вона цінує друзів, поважає старших і вірить у щастя.</span><span><span><span><span> Доброта, милосердя</span><span>виробилися</span><span>людством</span><span>протягом</span><span>століть</span><span>для</span><span>того</span><span>,</span><span>щоб</span><span>всім</span><span>було</span><span>легше</span><span>жити</span><span>,</span><span>спілкуватися один з одним</span><span>,</span><span>щоб</span><span>це спілкування</span><span>приносило</span><span>радість</span><span>.<span><span>Насправді</span><span>кожен з</span><span>нас</span><span>чекає</span><span>саме</span><span>цього</span><span>:</span><span>бути</span><span>добрим і чуйним,</span><span>приймаючи</span><span>доброту</span><span>і</span><span>чуйність</span><span>інших</span><span>.</span><span>Скомпрометовані</span><span>радянською владою</span><span>слова</span><span>«</span><span>солідарність</span><span>»</span><span>і</span><span>«</span><span>братство</span><span>»</span><span>поступово</span><span>знову</span><span>знаходять сенс</span><span>.</span><span>Ми бачимо</span><span>це</span><span>,</span><span>коли трапляються</span><span>лиха</span><span>на зразок</span><span>тих</span><span>,</span><span>що</span><span>ми</span><span>пережили</span><span>в диму</span><span>цього</span><span>літа</span><span>.</span><span>Ми бачимо</span><span>,</span><span>що</span><span>виникають</span><span>і</span><span>успішно</span><span>діють благодійні</span><span>та</span><span>волонтерські організації</span><span>.</span><span>З'являються</span><span>спільноти</span><span>взаємодопомоги</span><span>,</span><span>де</span><span>обмінюються</span><span>,</span><span>наприклад</span><span>,</span><span>дитячими речами</span><span>або</span><span>корисною інформацією</span><span>.</span><span>Молоді</span><span>люди</span><span>домовляються</span><span>через</span><span>інтернет</span><span>про те</span><span>,</span><span>щоб</span><span>пустити</span><span>до себе</span><span>переночувати</span><span>мандрівників</span><span>або</span><span>самим знайти</span><span>нічліг</span><span>в</span><span>чужій країні</span><span>.</span><span>Доброта</span><span>є в кожному з</span><span>нас</span><span>.</span><span>Щоб</span><span>запустити</span><span>«</span><span>ланцюгову реакцію</span><span>»</span><span>,</span><span>досить зробити</span><span>маленький</span><span>добрий жест</span><span>:</span><span>простягнути</span><span>пляшку</span><span>води</span><span>,</span><span>зробити</span><span>комплімент</span><span>,</span><span>пропустити</span><span>в</span><span>черзі</span><span>літньої людини</span><span>,</span><span>посміхнутися</span><span>водієві</span><span>автобуса</span><span>.</span><span>Не відповідати</span><span>докором</span><span>на</span><span>закид,</span><span>криком</span><span>на</span><span>крик</span><span>,</span><span>агресією</span><span>на</span><span>агресію</span><span>.</span><span>Пам'ятати про те</span><span>,</span><span>що</span><span>всі</span><span>ми</span><span>-</span><span>люди</span><span>.</span></span></span></span></span></span>
Людське життя.. . Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. . усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
<span>Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» . </span>
<span>Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за допомогою мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я. </span>