<span>. пан віддав йому сто карбованців і пару коней з коляскою та з кучером.
</span><span>Тоді той чоловік
і думає: «Дай поїду ще до того города, де води нема: може, й то правда;
може, дам я їм води». Сів та й поїхав до того города. Не доїжджаючи до
города кілька верст, зустрілась йому бабуся, що несла пару відер води на
коромислі.
</span>— Що це ти, бабусю, несеш?
— Воду, синочку.
— Дай же й мені напитись.
— Е-е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верстов; а поки ще
дійду додому, половину розхлюпаю; а сім'я у мене велика, пропаде без
води.
— Я от приїду у ваш город, наділю води на всіх, і буде тієї води з вас довіку.
<span>Вона йому дала напитись, а сама така рада стала та мерщій у город трюшком і розказала всім горожанам, що їде такий чоловік, що воду їм дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові, з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як прийшов цей чоловік
у город, найшов той кущ малини, що ріс посеред городу, викопав його — і
потекла вода відтіль по всьому городу. Горожани нагородили його і
грішми, і усяким добром, так що він етав тепер багатший від свого
дядька. Далі й думає: «Піду ще в те королівство, де королева дочка
нездорова — може, вилікую її».
</span>Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, прийшов до королевих
хоромів, а люди, всі такі смутні, бігають та охають! Він і питає їх:
— Я чув, що у вашого короля дочка дуже нездорова. Хай як вони її не лічать, нічого не подіють; тільки я б її вилічив.
— Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі нічого не подіють, а ти й подавно!
— Отже, скажіть королеві.
Вони сказали королеві. Король вийшов до нього та й каже:
— Якщо вилічиш, нагороджу тебе так, що не буде багатшого од тебе у світі, ще й дочку свою віддам за тебе.
<span>Пішов той чоловік,
подивився на неї, а вона вже й кінчається. Він узяв, настругав глухого
угла, підкурив її — і вона одразу подужчала так, що днів за три і зовсім
одужала, знов стала такою, як і перше.
</span><span>Король і всі люди такі стали раді, що й не сказати. Король на радощах і каже цьому чоловікові:
</span>— За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам за тебе, та ще, як умру я, ти будеш королем на моїм місці.
<span>Скоро й справді король помер, а на його місце став цей правдивий чоловік.
Прокоролював він уже кілька там літ, коли приїжджає у його королівство
якийсь-то багатий, купець і посилає спитати короля, чи дозволить він
йому поторгувати у його королівстві. Король звелів йому прийти до нього.
Приходить купець. Король одразу пізнав свого дядька, але не показав
йому й виду: побалакав та й одпустив його торгувати. А своїм людям
заказав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як буде збиратись він
їхати, просили його до нього. Так і сталось. Приводять цього купця до
короля, король і питає його:
</span>— З якого ти королівства?
— З такого-то.
— Із якого города?
— З такого-то.
— Як прозиваєшся?
— Так-то.
Тут король і признався, що він його небіж — той, що без вісті пропав.
— Ну, що, дядьку: ти казав, що кривдою лучче жити, ніж правдою;
отже, ні! Ти тільки купець, а я король — правда кривду переважили!
— Як же се сталось?
Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів
повіситись, як слухав, що чортяки говорили: все, все... А напослідок
навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі з
усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити
правдою, аніж кривдою.
Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і поїхав додому. Як
приїхав уже, стала його заздрість мучити: чого й він не король. Сумував,
сумував він, а далі й думає: «Піду й я вішатись, може, й мені так
прилучиться, як моєму небожеві».
<span>Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де хотів вішатись
його небіж. Але цьому не так прилучилось — де не взялись чортяки,
схопили його та й почепили на найвищій гілляці.
</span>
Ответ:Сім'я. Взагалі, що таке сім'я? Мама, тато, сестра, брат чи, може, я? Думаю, що все разом. Для того, щоб відповісти на це питання, потрібно зрозуміти навіщо мені особисто сім'я.
Думаю, у кожного із нас є важкі дні, і я не є виключенням, мама мене завжди підтримувала, коли я сумуваа, і тато завжди говорив, що все пройде, що не все вічно.
Звичайно, є і звичайні потреби, по типу, їсти, одягатися і інші, батьки допомагають мені з цим.
(якщо в тебе є брат)
Знаєте, мати брата це круто, неважливо, він старше чи молодше, я завжди можу по сміятися з ним, ми можемо по сваритися, але через декілька хвилин помиритися і разом щось робити. Він завжди був і є моєю опорою і підтримкою.
(якщо є сестра)
Кожен хлопець хоче бути справжнім чоловіком. У мене є прекрасна сестра, і я знаю, що якщо хтось захоче щось їй зробити, то я не дам її ображати.
Взагалі сім' я-це надзвичайне творіння, тому що для того, щоб у тебе були гарні відносини, потрібно викладатися, це не завжди легко, але воно того коштує. Та колосальна підтримка, сила і впевненість є в мені, тому що за моєю спиною стоїть моя сім' я, яка в будь-який момент готова стати мені опорою. Тому я безперечно, знаю, що потрібно витрачати час на сім' ю, тому що сам стараюсь це робити і бачу наслідки цього!
Объяснение:
Це історія про молодого мангуста на ім’я Рікі-Тікі-Таві. Він загубив своїх батьків, коли потік води змив його під час паводку. Мангуста прийняла британська сім’я, яка проживала в Індії. Саме вони його так назвали і він став їх домашньою твариною і другом їх сина Тедді. Рікі став товаришувати з звірями, що жили в саду — птахом-кравцем Дарсі і його дружиною, мускусним щуром Чучундрою. Птахи попереджають Ріккі про двох кобр Нага і Нагайну, які обурені присутністю сім’ї на їх території і вирішують їх укусити, щоб отримати весь будинок. Наг входить до ванної кімнати в будинку перед світанком, щоб укусити батька сімейства, але на нього нападає Ріккі. Боротьба пробуджує людську сім’ю, і батько вбиває Нага з рушниці.
Стражждаючи Нагайна намагається помститися людям і Ріккі — вона хоче вкусити Тедді, коли сім’я снідає на відкритій веранді. У той час як Нагайну відволікає дружина птаха-кравця Дарсі Ріккі знищує всі яйця кобри за винятком одного. Він несе його туди, де Нагайна загрожує вкусити Тедді в той час як його батьки безпорадно спостерігають. Нагайна розлючена, вона хоче зберегти останнє яйце і починає переслідувати мангуста. Фінальна битва відбувається. Ріккі виходить переможцем і оголошує Нагайну мертвою. Його подальша роль полягає в захисті сім’ї, зберігаючи сад вільним від будь-якого майбутнього вторгнення змій.
В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь час
пестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали й
волосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком з
ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь серед
ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все
село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла
додому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворіла
та скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті
хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та
наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток
зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спить
та їсть, навіть повернутися з боку набік йому ліньки, навіть на
вечорниці йти не хочеться.
Якось на свята сільські парубки забиралися піти пошукати скарб та
запропонували і Павлусеві до їх приєднатися. Але той лише відмахнувся
віх товаришів та сказав, що щастя не треба шукати, бо якщо Бог дасть, то
кине його навіть у вікно. А хлопці так нічого і не знайшли, окрім
дохлого тхору. Тоді вони жартома вкинули його у вікно Павлусевої хати.
Але й тут щастя не оминуло парубка, бо з того тхору висипалося багато
дукатів. На це Павлусь відреагував спокійно і сказав, що так воно і
сталося, що Бог закинув йому у вікно ще більше щастя. Везло Павлусю і в
подальшому житті – знайшлася гарна дівчина, вони одружилися, у них
народилися гарні дітки і жили вони в злагоді і добробуті.
<span> </span>
Ответ:
Объяснение:
? А ця смішна історія зі шкільного життя розказана однієї вчителькою, в чию школу одного разу відвідав фсбшниками з метою дізнатися, чи готове навчальний заклад відбити можливу атаку терористів. Візит, звичайно ж, був незапланованим. В руках у гостя був жовтий непрозорий пакет з муляжем бомби, з яким він був схожий по поверхах, потім повернувся до охоронця і попросив того доглянути за пакетом. Сам же, переконавшись, що пильністю в цій школі і не пахне, пішов до директора влаштовувати рознос.
Повернувшись, виявив, що пакет з «бомбою» вкрали, мабуть, для більш потрібних цілей. Тому «лектор» замість читаються нотацій директору змушений був переорієнтуватися в шкільного детектива.