Барви осіннього лісуПочаток осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє-яскравими кольорами.Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби.. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.
Весело.
Це повинно підійти.
В одному лісі, на одній галявині жило маленьке оленя. Без батьків. Добре йому жилося поки не настала зима. Кожної ночі оленя боялося вовкі, які хотіли з'їсти його. Воно блукало по лісові та натрапило на людей. Люди були добрі, забрали його. Віддали у зоопарк. Оленятка годували,поїли та дали теплий приют. Назвали його Бембі.
От і казочці кінець, а хто слухав молодець!
Окрилені своїм блискавичним успіхом, панове, ротмістри відразу вдарили на замок.
Окрилені своїм блискавичним успіхом - дієприкметниковий зворот
Панове, наскільки я зрозумів - тут звертання, тому з обох боків відокремлюється комами.
ОкрилЕні - крилО, о --> е
Відразу - пишеться разом.
У деяких людей найрідніша людина- це брат або батько. А моя найрідніша людина- це мати.Тільки матуся зможе підтримати у скрутну годину , підбадьорити та похвалити. Якщо ти отримав гарну оцінку, матуся тебе похвалить, ніжно погладе по головці, та проговорить тихенько "ти ж моя радість ". Її треба поважати та робити все, щоб вона була рада, бо матір це найрідніша людина у світі.