Образ Руської землі — центральний у "Слові о полку Ігоревім". Героєм "Слова..." є не хто-небудь із князів, а руський народ. До Руської землі звернені всі найкращі почуття автора.
Автор "Слова..." змальовує безмежні простори Руської землі, рідного краю, великого й неосяжного. В дію втягнуті окремі географічні простори: половецькі степи, синє море, Дон, Волга, Дніпро, Дунай, а з міст — Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород та багато інших. Уся Руська земля знаходиться в полі зору автора.
Образ Батьківщини з багатьма містами протиставляється образу половецької землі — землі незнаної.
Руська земля для автора "Слова..." — це, звичайно, не тільки "земля" у власному розумінні слова, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє. Автор "Слова..." малює мирну працю орачів, яку порушують чвари князів, він пам'ятає про дружин руських воїнів, що оплакують своїх чоловіків, загиблих у битві за Київську Русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря.
Разом із тим у поняття "батьківщина" автор "Слова..." включає також і її історію. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охоплює події життя на території Київської Русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім.
Для автора "Слова..." образ землі ніби живий. Створюючи найвидатнішу пам'ятку культури Київської Русі, він зумів охопити всю Русь, об'єднавши в своєму описі і природу, і людей, і історію. Образ Батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі "Слова...": він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист.
Любов до Батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. "Слово о полку Ігоревім" у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. Це "золоте слово" вчить нас любити свою Батьківщину і зберігати її єдність.
В дужках я позначила прислівники, що використовуються в реченні. Десь недалеко чути стогін старих дерев... (десь, недалеко) Я дивився в її дивовижні очі, що ласкаво поклали на мене свій погляд. (ласкаво) Коли-небудь ти побачиш що-небудь таке, чого ніколи ще не бачив. (коли-небудь, що-небудь, ніколи) Я завжди пам'ятатиму слова моєї матері. (завжди)
