Н. стриха
Р.стрихи
Д.стрисі
З.стриху
О.стрихою
М. на стрисі
Кл.стрихо!
<span>Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Весь в полоні у сумного і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.
Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою, нікчемною постаттю і що нібито мав чин нижче за генерала
Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і лахміттям. Іде було з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж плакать хотілось мені, сховавшись в малині з Піратом. І все одно був красивий, — стільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково. І коли він, покинутий всіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі і люди вже за старця його мали, подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.
З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.
</span>
Перший день весни
Перший день весни неначе квітка, яка потроху розквітає. Але, в перший день ніяких змін не має. Зміни є, але людьське око їх не бачить. У цей день земля прокидається від сну. У перший день весни, завжди світить сонце. Чому? Тому, що воно вітає всіх людей. У цей день, прокидається не тільки природа. Прокидаються й тварини. Ведмідь перестає спати і все готується виходити з берлоги. Зайчик зміню своє тепле хутро, на більш легке і пухке. Дерева готуються до розквіту листя. Все живе просинаєтьмя від сну. Для людей, це незначні зміни. Але не для тварин і землі. Перший день весни дарує радість і пробудження!
1.Шукаючи горішки,білочка стрибає з дерева на дерево.
2.Мама,готуючи обід,співала пісню на кухні.
3. Читаючи книгу ,я уявляю сонце,море рожевого кольору.
4.Холодний вітер прямував на південь,зносячи все на своєму шляху.
