Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
<span> Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
</span>
Герде было всё равно что она может погибнуть ей было важно вернуть своего друга
Золото - позолотить (2 спр)
Глухой - глушить (2 спр)
Урик - не поняла само слово. Возможно, опечатка
Светлый - осветлить (2 спр)
Темный - затемнить (2 спр)
Рыбалка - рыбачить (2 спр)
Игра - играть (1 спр)
Это же А. С. Пушкин, "Письмо Татьяны к Онегину", хотя начало искажено. Должно быть так:
<span>Я к вам пишу – чего же боле? </span>
<span>Что я могу еще сказать? </span>
<span>Теперь, я знаю, в вашей воле </span>
<span>Меня презреньем наказать. </span>
<span>Но вы, к моей несчастной доле </span>
<span>Хоть каплю жалости храня, </span>
<span>Вы не оставите меня. </span>
<span>Сначала я молчать хотела; </span>
<span>Поверьте: моего стыда </span>
<span>Вы не узнали б никогда, </span>
<span>Когда б надежду я имела </span>
<span>Хоть редко, хоть в неделю раз </span>
<span>В деревне нашей видеть вас, </span>
<span>Чтоб только слышать ваши речи, </span>
<span>Вам слово молвить, и потом </span>
<span>Все думать, думать об одном </span>
<span>И день и ночь до новой встречи. </span>
<span>Но, говорят, вы нелюдим; </span>
<span>В глуши, в деревне всё вам скучно, </span>
<span>А мы... ничем мы не блестим, </span>
<span>Хоть вам и рады простодушно. </span>
<span>Зачем вы посетили нас? </span>
<span>В глуши забытого селенья </span>
<span>Я никогда не знала б вас, </span>
<span>Не знала б горького мученья. </span>
<span>Души неопытной волненья </span>
<span>Смирив со временем (как знать?), </span>
<span>По сердцу я нашла бы друга, </span>
<span>Была бы верная супруга </span>
<span>И добродетельная мать. </span>
<span>Другой!.. Нет, никому на свете </span>
<span>Не отдала бы сердца я! </span>
<span>То в вышнем суждено совете... </span>
<span>То воля неба: я твоя; </span>
<span>Вся жизнь моя была залогом </span>
<span>Свиданья верного с тобой; </span>
<span>Я знаю, ты мне послан богом, </span>
<span>До гроба ты хранитель мой... </span>
<span>Ты в сновиденьях мне являлся, </span>
<span>Незримый, ты мне был уж мил, </span>
<span>Твой чудный взгляд меня томил, </span>
<span>В душе твой голос раздавался </span>
<span>Давно...нет, это был не сон! </span>
<span>Ты чуть вошел, я вмиг узнала, </span>
<span>Вся обомлела, запылала </span>
<span>И в мыслях молвила: вот он! </span>
<span>Не правда ль? Я тебя слыхала: </span>
<span>Ты говорил со мной в тиши, </span>
<span>Когда я бедным помогала </span>
<span>Или молитвой услаждала </span>
<span>Тоску волнуемой души? </span>
<span>И в это самое мгновенье </span>
<span>Не ты ли, милое виденье, </span>
<span>В прозрачной темноте мелькнул, </span>
<span>Приникнул тихо к изголовью? </span>
<span>Не ты ль, с отрадой и любовью, </span>
<span>Слова надежды мне шепнул? </span>
<span>Кто ты, мой ангел ли хранитель, </span>
<span>Или коварный искуситель: </span>
<span>Мои сомненья разреши. </span>
<span>Быть может, это всё пустое, </span>
<span>Обман неопытной души! </span>
<span>И суждено совсем иное... </span>
<span>Но так и быть! Судьбу мою </span>
<span>Отныне я тебе вручаю, </span>
<span>Перед тобою слезы лью, </span>
<span>Твоей защиты умоляю... </span>
<span>Вообрази: я здесь одна, </span>
<span>Никто меня не понимает, </span>
<span>Рассудок мой изнемогает, </span>
<span>И молча гибнуть я должна. </span>
<span>Я жду тебя: единым взором </span>
<span>Надежды сердца оживи, </span>
<span>Иль сон тяжелый перерви, </span>
<span>Увы, заслуженным укором! </span>
<span>Кончаю! Страшно перечесть... </span>
<span>Стыдом и страхом замираю... </span>
<span>Но мне порукой ваша честь, </span>
<span>И смело ей себя вверяю... </span>
Может селом( Но меж тем уж село
Солнышко давно;
Поднялася вьюга,
<span> На небе темно. )</span>
