Білий кінь по чорному полю
залишає слід за собою. (креда і дошка)
Пензлик, аркуш та вода…
Де ж малюнок? От біда!
Що іще забув я взяти,
Щоб пейзаж намалювати?
(Фарби)
У білому полі чорні ниви.
Хто розуміє, той у полі сіє.
(Зошит)
“Мартин Боруля” характеристика образу головного героя твору
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі : не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших : зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої, дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина : Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина : за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі : цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
«Мартин Боруля» план твору 1. Мрії Борулі про дворянство 2. Подання Борулею апеляції 3.Намагання Борулі зробитисвою сім*ю дворянською: а)впровадження дворянських звичаїв б)намагання одружити дочку 4.Сварка з Герасимом 5.Відмова у дворянстві 6.Спалення документів
Мудрий сміливий відважній вміє найти вихід із ситуації
Аналіз вірша «Гном у буфеті» Ірини Жиленко.<span>Тема: зображення старенького гнома, який живе в уяві дитини.Мета: возвеличення почуття пошани та любові до гнома, як сімейної реліквії , заклик шанувати давні речі та прислухатися до їхнього звуку, пронесеного через століття.ХУДОЖНІ ЗАСОБИ.Епітети: старий буфет, старенький буфетний гном, мале дівчатко, м’ятні гостинці, добрий знайомий, стара музикальна скринька, чемні манери, засніжені ночі.Метафора: золотить сервізи, багріє його ковпачок.Персоніфікація: золотить сервізи, любить какао пить та смоктати цукерки, живе гном, він знав дідуся, давав шоколадки, довго і солодко спить, клопочеться, бормоче, зітха, шарудить, нашіптує .Риторичні оклики: «ай-яй», «прислухайся».</span>
1-Кактус показує колючки
2-Климно стає піддослідним кроликом
3-Знайомство з Жуком та Зайцем
4-Підготовка до секретної операції
5-Чи можна порушувати клятву?
