1.Катерино,серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? 2.Не хочу я панувати, Не піду я,мамо! Рушниками, що придбала, Спусти мене в яму. 3.Плавай,плавай,лебедонько, По синьому морю, Рости,рости,тополенько, Все вгору та вгору! 4.Сини мої,гайдамаки! Світ широкий,воля,- Ідіть, сини, погуляйте, Пошукайте долі. 5.Ой Дніпре мій,Дніпре,широкий та дужий! Багато ти,батьку,у море носив козацької крові;ще понесеш, друже! 6.Вибачайте, люде добрі, Що казацьку славу Так навмання розказую, без книжної справи. 7.Світе тихий, краю милий, Моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що,мамо, гинеш? 8.Чигрине,Чигрине, Мій друже єдиний, Проспав єси степи, ліси і всю Україну. 9.Ой тумане,тумане, - Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? 10.І вам слава,сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті.
Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс. <span>З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру. </span><span>Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов. </span>