Кожна людина неповторна, вона має свою стежку, котра переповнена перешкодами, щасливими моментами, труднощами і крутими поворотами. Звісно, кожен сам вирішує, якою буде його стежка: переповнена яскравими квітами або уся в калюжах та бруді. І кожне рішення, кожен вчинок – змінює цю стежку. Наше минуле – це підґрунтя майбутнього, заголовна сторінка нашої життєвої книги.Ще здавна люди пишалися своєю історією. В українській літературі існує багато історичних розповідей. Це і "Слово про Ігорів похід", і "Чорна рада", і навіть "Плач Ярославни". Такі книжки розповідають нам про події, котрі відбувалися далеко у минулому. Про героїчні вчинки людей, котрих забула земля, але не забула історія. Ми повинні знати історію нашого краю, імена людей, котрі пали на полі бою заради нашого щасливого майбутнього. І я ніколи не забуду ні Івана Мазепу та його героїчні вчинки, ні душевні вірші Тараса Шевченка, і навіть Лесину «Лісову пісню». Мені також хочеться зробити щось значне для світу, щоб і моє ім’я передавалося з рук в руки, з уст в уста.Усім відомий філософ Гете казав: "людина, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього". Дійсно, щоб іти великими кроками по твердій стежці, треба пам’ятати тих, хто її побудував.<span>В завершенні своїх слів, я хочу сказати, що усі ми живемо для майбутнього. Саме ми робимо шлях майбутнім поколінням, саме від нас залежить, яким повітрям вони будуть дихати, які книжки читати та які людські якості будуть ставити на перший план. Без минулого – немає майбутнього!</span>
1) мушля
[м у ш' л': а] - 5 звуків
[- • - І = •] звукова схема
2) [м а й о' р и] - 6 звуків
[- • І = • І - •]
3) [м а л' в и] - 5 звуків
<span>[- • І = - •]</span>
Настала зима. Земля, вода і ліс - все вкрите снігом, здається, все кругом занурилося в сон.
Завмерли трави, кущі і дерева. Під сніговим покривалом зачаїлися, завмерло багато тварини. Завмерли, але не померли.
Добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, норка чи гніздо. Добре тому, у кого запасів повна комора. Поїв, згорнувся калачиком - спи міцно, дивись солодкі сни.
А птахи сильно страждають взимку від холоду і голоду. Крижаний вітер гуляє, носиться між будинками і деревами, забирається і під тугі пір'ячко. Не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все покрито снігом, холонуть лапки. Треба
стрибати, літати, щоб як-небудь зігрітися. Ох, як важко їм доводиться! Шукають вони, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру.
Лютий - найважчий для птахів місяць. Місяць лютого холоду і голоду. Зима відчуває, що скоро їй доведеться поступитися своїми правами, ось вона і злиться: то морозом вдарить, то замете буревій. Найгірше, коли після денної відлиги вдарить вночі мороз і відразу заморозить сніг зверху. Така крижана кірка на снігу - наст - міцна, жорстка, слизька. Її не розбити ні слабкими лапками, ні дзьобом. Як птахам дістати під льодом їжу - травичку, зернятка? У кого немає сили пробити скло крижаної кірки, той голодує.
Але добре відомо: хто ситий, тому холод не страшний, тому ми повинні допомагати своїм маленьким, слабким пернатим друзям. Їм багато не треба. Хто дасть зерняток, хто - сальця, хто - ягід, хто - хлібних крихт. А скільки їх можна врятувати від голодної смерті!
Ми можемо влаштовувати для птахів маленькі безкоштовні їдальні у дворах і прямо у себе на балконах. Можемо вивішувати з вікна шматочки хліба на ниточці або встановлювати у дворі годівниці з зерном і хлібом. Горобці і інші наші зимові гості цілими зграйками будуть з радістю відвідувати їх. А синички дуже люблять сало. Тільки не солоне, звичайно: від солоного у них заболять животики. Можна взяти дерев'яну паличку, висвердлити в ній ряд дірочок і залити дірочки гарячим салом - свинячий або яловичим. Потрібно дати сала охолонути і вивісити паличку за вікно, а ще краще - повісити на дерево у дворі. Веселі маленькі гості не змусять себе довго чекати. А в подяку за частування покажуть різні трюки: перекидання вниз головою, скік вбік і інші.
Допомагайте маленьким пернатим друзям взимку! Запрошуйте цих милих і кумедних пташок до себе в гості, щоб помилуватися і досита нагодувати в цей важкий для них час!
Не лізь у воду,не знавши броду.
не лізь поперед батька у пекло.
хто спішить,той людей насмішить
зробив діло - гуляй сміло
що посієш,те й пожнеш
ПРИХІД ОСЕНІ
Прихід осені я не помітила, а, швидше за все, відчула вже в серпні. На деревах не було ще жодного пожовклого листочка, і птахи ще не надсилали нам прощальні пісні, просто мені стало незатишно вранці на ґанку бабусиного будинку. Так, так, саме так. З першого дня свого приїзду в село я, прокинувшись дуже рано, виходжу на ганок, сідають і чекаю, поки бабуся подоїть корову Машку. Літнім ранком у дворі дуже тихо й тепло, як взимку під теплою ковдрою. На дереві не ворухнеться жоден листочок, тільки голосно каркають ворони. І вода в озері, яке я бачу з ганку, теж ніби завмерло. Здається, що дивишся не на справжнє озеро, а на велику картину з його зображенням. Сонце, яке безбожно палить вдень і змушує ховатися в тіні, в цей час доби ще не безжальне, а навпаки, таке привітне та лагідне. Бабуся, подоївши Машку, виганяє її до озера, де збирається все стадо. Вона гукає мене, і я неодмінно складаю їй компанію. Щодуху мчу назад в будинок, хапаю шорти, на ходу натягую їх на себе, щоб встигнути приєднатися до бабусі і Машка ще до того, як пастух пожене все стадо вплав через озеро на луг. Так забавно дивитися на пливучих корів, у яких стирчать тільки вгору підняті голови. І я страшенно переживаю за Машку, стежу за нею очима, щоб, не дай бог, не потонула. Але от корови вже на тому березі, і ми з бабусею разом з іншими людьми повертаємося по домівках. Господи, як люблю я цю годину! Навколо тиша, спокій, тепло-тепло, і попереду ще цілий день!.. Але, прокинувшись одного разу вискочивши, як зазвичай, на ганок, я раптом відчуваю, що мені незатишно. Я навіть не можу дочекатися бабусю, яка зазвичай в цей час доїть Машку. І я з сумом розумію, що підкрадається осінь.
_____________________________________________
Я старалась. Очень надеюсь, что тебе понравится моё миниатюрное сочинение :з
Желаю удачи и хорошего дня. Мурр)