Настала зима. Земля, вода і ліс - все вкрите снігом, здається, все кругом занурилося в сон. Завмерли трави, кущі і дерева. Під сніговим покривалом зачаїлися, завмерло багато тварини. Завмерли, але не померли. Добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, норка чи гніздо. Добре тому, у кого запасів повна комора. Поїв, згорнувся калачиком - спи міцно, дивись солодкі сни. А птахи сильно страждають взимку від холоду і голоду. Крижаний вітер гуляє, носиться між будинками і деревами, забирається і під тугі пір'ячко. Не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все покрито снігом, холонуть лапки. Треба стрибати, літати, щоб як-небудь зігрітися. Ох, як важко їм доводиться! Шукають вони, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру. Лютий - найважчий для птахів місяць. Місяць лютого холоду і голоду. Зима відчуває, що скоро їй доведеться поступитися своїми правами, ось вона і злиться: то морозом вдарить, то замете буревій. Найгірше, коли після денної відлиги вдарить вночі мороз і відразу заморозить сніг зверху. Така крижана кірка на снігу - наст - міцна, жорстка, слизька. Її не розбити ні слабкими лапками, ні дзьобом. Як птахам дістати під льодом їжу - травичку, зернятка? У кого немає сили пробити скло крижаної кірки, той голодує. Але добре відомо: хто ситий, тому холод не страшний, тому ми повинні допомагати своїм маленьким, слабким пернатим друзям. Їм багато не треба. Хто дасть зерняток, хто - сальця, хто - ягід, хто - хлібних крихт. А скільки їх можна врятувати від голодної смерті! Ми можемо влаштовувати для птахів маленькі безкоштовні їдальні у дворах і прямо у себе на балконах. Можемо вивішувати з вікна шматочки хліба на ниточці або встановлювати у дворі годівниці з зерном і хлібом. Горобці і інші наші зимові гості цілими зграйками будуть з радістю відвідувати їх. А синички дуже люблять сало. Тільки не солоне, звичайно: від солоного у них заболять животики. Можна взяти дерев'яну паличку, висвердлити в ній ряд дірочок і залити дірочки гарячим салом - свинячий або яловичим. Потрібно дати сала охолонути і вивісити паличку за вікно, а ще краще - повісити на дерево у дворі. Веселі маленькі гості не змусять себе довго чекати. А в подяку за частування покажуть різні трюки: перекидання вниз головою, скік вбік і інші. Допомагайте маленьким пернатим друзям взимку! Запрошуйте цих милих і кумедних пташок до себе в гості, щоб помилуватися і досита нагодувати в цей важкий для них час!
<span>Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі. </span><span>Мадам, дозвольте вашу ручку. </span><span>Леді завжди прекрасні. </span><span>Я ходила на бальні танці, і там був клуб візаві!</span>
Для того щоб мати гарну роботу в майбутньому,треба добре навчатися зараз.Потім вступити до Інституту чи Університету.Добре навчатися там декілька років.По закінченню навчання здобути досвід роботи за цим фахом.Лише добре знаючись на своїй справі можна розраховувати на високу посаду.Тому,я вважаю,що зараз треба добре навчатися тому що,і море починалося з краплі.
Перед нами картина І.С. Їжакевича «Тарас-пастух». Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
<span>Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні. </span>