Кожна людина неповторна, вона має свою стежку, котра переповнена перешкодами, щасливими моментами, труднощами і крутими поворотами. Звісно, кожен сам вирішує, якою буде його стежка: переповнена яскравими квітами або уся в калюжах та бруді. І кожне рішення, кожен вчинок – змінює цю стежку. Наше минуле – це підґрунтя майбутнього, заголовна сторінка нашої життєвої книги.Ще здавна люди пишалися своєю історією. В українській літературі існує багато історичних розповідей. Це і "Слово про Ігорів похід", і "Чорна рада", і навіть "Плач Ярославни". Такі книжки розповідають нам про події, котрі відбувалися далеко у минулому. Про героїчні вчинки людей, котрих забула земля, але не забула історія. Ми повинні знати історію нашого краю, імена людей, котрі пали на полі бою заради нашого щасливого майбутнього. І я ніколи не забуду ні Івана Мазепу та його героїчні вчинки, ні душевні вірші Тараса Шевченка, і навіть Лесину «Лісову пісню». Мені також хочеться зробити щось значне для світу, щоб і моє ім’я передавалося з рук в руки, з уст в уста.Усім відомий філософ Гете казав: "людина, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього". Дійсно, щоб іти великими кроками по твердій стежці, треба пам’ятати тих, хто її побудував.<span>В завершенні своїх слів, я хочу сказати, що усі ми живемо для майбутнього. Саме ми робимо шлях майбутнім поколінням, саме від нас залежить, яким повітрям вони будуть дихати, які книжки читати та які людські якості будуть ставити на перший план. Без минулого – немає майбутнього!</span>
1. Він йшов немов зеленою вулецею. 2. Українці - дуже гостинний народ, ми кожного готові зустріти хлібом-сіллю 3. Моя подруга(друг) знає всі прівила з української мови на зубок
Екзаменаційний квиток, ставити питання, пояснити написання будь-якого слова, відчинене вікно, найвища крапка Карпат, домогтися згоди, перекладати з англійської мови, науковий робітник, написати оголошення, щільна дружба, більша частина класу, мчати щодуху, замовити обід.
Більша частина класу мчала щодуху, аби замовити обід у шкільній їдальні.
Людина вона є суспільною одиницею, соціальною істотою, тим ми і відрізняємося від наших попередників( тварин- та теорією). Так нам може щось не подобатися,щось не сприймаємо, але це ж нормально, у кожного ж нас свое виховання, життя, характер та темперамент врешті- врешт. Але ми повинні бути контрольовані законом, захищені якщо не їм то суспільством, вірити якщо не в Бога, то хоча б в майбутнє)